Попри дані офіційної статистики, які свідчать, що епідемія сказу не загрожує Полтавській та Дніпропетровській областям, ветлікарі закликають громадян убезпечити себе від смертельної хвороби.
Одразу потрібно відзначити, що офіційна статистика вважає благополучною ситуацію, оперуючи даними за 2012 рік. Щодо 2013-го, то навіть у всезнаючому Інтернеті ми не знайшли більш-менш серйозної інформації. Як правило, на різних офіційних і неофіційних сайтах тиражуються новини про результати засідання спеціальних комісій, а чиновники запевняють, що вакцини від сказу є в достатній кількості. Дійсно, згідно з офіційною інформацією, Полтавщина і Дніпропетровщина є відносно благополучними щодо виявлення випадків захворювання на сказ як серед тварин, так і серед людей, якщо порівнювати ці дані, скажімо, із Вінницькою областю, яка вважається найнеблагополучнішою в Україні.
Водночас у пам’яті багатьох жителів «благополучної» центральної України залишається надзвичайна ситуація, яка виникла в лютому вже поточного року в Полтаві. Тоді від укусів скаженого собаки постраждали кілька десятків жителів обласного центру. Пару тижнів Полтава буквально «стояла на вухах». Аж доки скаженого пса знешкодили, а всіх постраждалих вакцинували від сказу.
Між іншим, випадок у Полтаві вчергове проілюстрував тривожну тенденцію. Вона полягає в тому, що зловісне лідерство серед носіїв сказу від лисиць переходить до домашніх улюбленців — собак і котів. Із усіх виявлених у 2012 році випадків захворювання, частка домашніх тварин становить 45,7 відсотків, на дику фауну (лисиць, єнотовидних собак та їжаків) припадає 42 відсотки. У Полтавській області в 2012 році зафіксовано 21 випадок захворювання на сказ серед тварин. За два місяці 2013-ого — два випадки.
Сказ, як і рак, є невиліковною хворобою. Людина помирає швидко і в муках.
Тему небезпеки, яку несе сказ, попросив підняти на сторінках «ЕХО» ветеринарний лікар із Царичанки Дмитро Біба. Фахівець теж помітив, що хвороба стала ближчою до людей. Що це означає? Те, про що говорить навіть офіційна статистика: усе частіше і частіше сказ розносять не дикі лисиці, а домашні собаки і коти. Тобто тварини, які повсякчас перебувають поруч із людиною, постійно з нею контактують. Дмитро Біба говорить: «А дехто наївно думає, що має гарантію від зараження сказом. При цьому сподівається лише на те, що його собака не виходить із двору, сидячи на ланцюзі або у вольєрі. Це хибна і небезпечна думка. А коти, а миші і пацюки? Їх же парканом не втримаєш. Коли вірус вражає тварину, то він підкорює її тіло та свідомість цілком і повністю. А яке головне завдання будь-якого вірусу? Розмножуватись! І ось ця хвора тварина йде, біжить, лізе через паркан із одним єдиним бажанням — вкусити і передати вірус іншому».
Тому фахівець і застерігає від легковажного ставлення до смертельно небезпечної хвороби. За його словами, уберегтися від неї можна. Спосіб є. Він простий, дуже ефективний і недорогий: щорічна вакцинація домашніх тварин від сказу. Біба продовжує розповідати: «Я б порівняв сказ із раком, хоча це й різні за походженням і розвитком хвороби, але обидві закінчуються смертю. От уявіть: учені винайшли вакцину від раку, вона коштує 100 гривень або п’ять, або п’ятсот. Невже ви не скористаєтесь можливістю зробити одну ін’єкцію і цілий рік спати спокійно, знаючи, що в іншому випадку вас очікує часто безнадійне лікування вартістю в десятки тисяч гривень, а найімовірніше — мученицька смерть? Так от, від раку вакцини немає, а від сказу — є! І вона безкоштовна. Ветеринари беруть кошти лише за оформлення документів. І коштує це чотири-п’ять гривень. Так не дайте ж умерти своїм улюбленцям, а головне — собі!»
За словами Біби, вакцинація практично на 100 відсотків гарантує захист тварини від захворювання на сказ. У його практиці неодноразово були випадки, коли привитих тварин кусали носії вірусу і жодна собака, жоден кіт не захворіли!
До проблем призводять лінощі, халатність і скупість
Зайвий привід для тривоги серед ветеринарів дають кліматичні зміни, які повсякчас відбуваються в Україні. Ні для кого не є секретом, що зими стали теплішими. Це призводить до зростання популяції мишей, їжаків і лисиць. А разом із ними поширюється і сказ.
Кілька днів тому Дмитру Бібі привезли цуценя. У песика були в наявності всі клінічні ознаки сказу. Ветеринар розповідає: «Нещасну тварину кидало, очі в нього були безумні. Цуценя ще їло, коли його власники приїхали до мене, але наступного дня вже перестало. При цьому водобоязні в нього не було. Це — не обов’язкова ознака сказу. Найстрашніше в цій ситуації, що власники собаки лазили їй в рот, намагались витягти звідти неіснуючу кісточку. Діти гладили собачку. Тепер усі вони — у групі ризику. Вакцина від сказу для людей у нас у дефіциті». «Коли людина захворіє, вона часто починає шукати винного», — продовжує свою розповідь фахівець. — Скаржиться на владу, ветеринарів, ще когось. А це ж неправильно. Часу для скарг і пошуків винного вже немає. Потрібно кидати все і проходити курс вакцинації. Немає вакцини в Царичанці чи Кобеляках — їхати в Полтаву чи Дніпропетровськ. Немає й там — летіти в Київ. Інакше буде пізно».
Між тим, проблемі можна було запобігти. Для цього потрібно лише зателефонувати в районну ветлікарню і запросити фахівця для проведення щеплення тварині. Або просто впустити в двір ветеринарів, які щорічно роблять вуличний обхід. Або, у крайньому випадку, поїхати у ветаптеку і придбати вакцину. Третій варіант — найдорожчий. Але чи вартує безпека і життя навіть п’ятдесяти гривень.
Тому фахівець вважає, що людям заважають бути здоровими лише лінощі, халатність і скупість. Хтось ліниться зробити один дзвінок ветеринару, хтось відкладає проведення щеплення на потім, ще хтось шкодує витратити кілька гривень. А сказ крокує Україною.
Телефон Дмитра Біби: (067) 589-79-76
Довідка
Сказ — небезпечне вірусне інфекційне захворювання, що передається людині під час укусів або інших контактів зі слиною хворої тварини. Однією з ознак розвитку хвороби є водобоязнь, утруднення під час ковтання рідини, виникнення судом під час спроб напитися. З моменту появи ознак і симптомів сказ стає смертельним.
Перші ознаки сказу схожі на симптоми грипу. Вони розпочинаються з підвищення температури, з’являється головний біль і втома. Потім хвороба поширюється на дихальну систему, кишково-шлунковий тракт або центральну нервову систему. У критичній стадії переважають ознаки гіперактивності (буйний сказ) або паралічу (тихий сказ). У обох випадках хвороба закінчується однаково. Вона розвивається і призводить до повного паралічу з подальшою комою і смертю, яка настає внаслідок дихальної недостатності.
Без інтенсивного лікування смерть настає протягом перших семи днів хвороби.
