З місяць тому помітив дивну річ: частина моїх дружбанів вконтакті поставили замість свого портрета на аватарці жирафу. Потім жирафою зробилася і моя дружина. Ситуація явно стала виходити з-під контролю. Довелося проводити термінове розслідування.
В ході розслідування було виявлено причину жирафікації друганів. Всі вони отримали загадку приблизно такого змісту:
загадка)
заходиш в кімнату: в
кімнаті на ліжку лежить 2 песика, 4
котика. стоїть жирафа та 5
бегемотів. Літає 3 курки і
сидить одна гуска
(маленька-маленька).
Скільки ніг в кімнаті ?за
неправельну відповідь
ставиш фотку жирафи на 3
дня...удачі.............граєм
якщо не слабо тільки по
чесному
Загадку вони напевно відгадали невірно - тому й трапилися з ними жахливі метаморфози (якщо хто загадку не бачив і хоче потренуватися - далі не читайте, бо скоро буде відгадка).
Ага, так от тут я раптом згадав, що ще з дитинства щирою і чистою дитячою ненавистю ненавиджу загадки. Ні, сам жанр прекрасний - він розвиває, зацікавлює, дає якісь нові знання. І загадок багато хороших є. Просто у загадок є одна біда. Точніше дві. Це розгадки і мудаки, які загадки задають. Так і в нашій загадці. Вона прекрасна. Тут є багато тонкощів, які треба врахувати, багатошарова загадка, цікава. Її придумав якийсь молодець. Але таке враження, ніби відгадку придумала інша людина. Якийсь мудак.
В ході розслідування було виявлено два варіанти "правильної відповіді" - просто дебільну і мегадебільну.
Просто дебільна відповідь: "дві, бо ноги тільки у тебе, а у всіх інших лапи".
Мегадебільна відповідь: "шість, бо ноги у тебе і у ліжка, а у всіх інших лапи".
Мегедебільна відповідь є мегадебільною, бо по-перше, у ліжка, раз на те пішло, не ноги а ніжки. По-друге, їх може бути й не чотири, а може й зовсім не бути.
Просто дебільна відповідь є дебільною з багатьох причин. По-перше, лапа - це те, чим можна лапати. Це подоба людської руки з пальцями і кігтями. Не в усіх тварин є лапи. В нашій загадці присутні копитні бегемоти і жираф. У цих тварин ноги, а не лапи. У слона, скажімо, теж ноги, бо в нього кінцівка закінчується стопою. А от у комах - лапки.
По-друге, не всі твої ноги на момент задавання загадки були вже в кімнаті, адже сказано: "заходиш". Це значить ще не зайшов, але вже почав заходити. Якби сказано було "зайшов" - це б означало, що вже обидві ноги в кімнаті. Якби "збираєшся заходити" або "підходиш до" - це б значило, що жодна нога не в кімнаті. А от "заходиш" - це значить однією ногою вступив, іншою - ні.
Але цю загадку ще можна пробачити - вона нова і, так сказать, самопальна. Та виявляється, що старі офіційні затверджені і задокументовані загадки теж мають чим похвалитися. Узяти хоча б найвідомішу загадку всіх часів і народів "Зимой и летом одним цветом". Вона удодська вже тому, що неправильна граматично. Ялинка не може бути одним кольором, вона взагалі не може бути кольором. Вона може бути якогось кольору. І ця загадка замість розвивати дитину збиває її з пантелику. І дитина колись напише: "В лесу росла ёлочка зелёным цветом". Але найголовніша біда - це те, що все на світі зімой і лєтом однім цвєтом. Ну, майже все. І от тупа вчителька задає загадку на уроці, дітки відповідають: "Молоко", "Папині Жигулі", "Котик", "Парта". А тупа вчителька їм і каже: "Неправильно, дітки. Це йолка!" І нещасна дітвора йде додому, думаючи що все на світі змінює колір, і одна йолка, сука, отака стабільна.
Дзеркально протилежною є найвідоміша вітчизняна загадка: "Взимку - сірий, влітку - білий" Вона не лише написана правильно - в неї ще й зовсім мало вірних відповідей. Двір, дах, шлях, може ще щось. Бісить лише те, що відгадати офіційну відгадку неможливо. Діти не бачать зайчиків. А якщо й бачать - то сірих. І взимку, і влітку. Може ті зайчики трохи відтінок і міняють, але сірими бути не перестають. Словом, про цю шнягу зі зміною кольору діти лише з загадки й дізнаються.
І останнє. Якщо дитина відгадала загадку правильно, але не так, як у книжці написано, не треба казати "неправильно" - треба погодитися з відповіддю і спитати, чи є інші варіанти.
Автор: 
