Ніколи не любив вірші. А сьогодні прочитав оцей. І прибалдєл.
Гімн запроданця
Шось я спокою ніяк
В серці не відчую.
А поїду-ка я, блядь,
Поподорожую!
Кину неньку-Україну –
Нахуй вона нужна,
І пліч-о-пліч з ворогами
Буду жити дружно.
Буду важно яйця чухать
І плювати в стелю,
І жбурлять здаля каміння
В батьківську оселю.
Буду пить шампань і віскі
Разом з супостатом,
І при першій же нагоді
Продам маму з татом.
А потом сусіда, брата,
Кошенят, собаку,
Жмут запрілої соломи,
Двох телят, коняку,
Раму від велосіпеда,
Ржавий лист заліза,
Шмат розкислого картона
І стару валізу…
Ворог все добро гребе,
Потирає руки.
Разом з ним радію я:
«Розпродам вас, суки!»
Ще не вмерла Україна,
Но я це ісправлю.
І нічого я хохлам
Зовсім не оставлю.
Сам же буду наче сир –
Той, що серед масла.
І по празникам кричати
Невкраїнські гасла.
В мене єбачь стане круглим,
Запливу весь салом.
Буду тільки жерти, пити
Й спать під одіялом.
А на родінє нехай
Всі гниють, уроди,
І показують, що браття
Козацького роду.
Уявив таку картину,
Засміявся тихо
І пішов збирати гімна
Із свинячих кліток.
І додам ще, для дебілів,
Бо не з чуток знаю:
Вкрай хуйово від лопати
Гімна відпадають.
Давненько не читав таких гарних віршів. А вам як?
Автор: 
