Не так давно одна відома і розумна журналістка на сайті написала в камєнтах, що я мало читаю і напевно через це такий тупий.
І от мені цікаво, звідки люди беруть таку дурню? Чому вважається, що книжки додають людині розуму? Тим паче ж ідеться переважно про художню літературу. От сидить якийсь ідіот. Йому пишуть вКонтакті, що книжки додають розуму, і він читає сто книжок. І що, думаєтє він розумним від того стане? Не стане.
Розум у людині закладається генетично. В одній сім’ї при однаковому вихованні одна дитина виростає звєрским вундеркіндом, а інша - конченим дебілом. В одному класі при однаковому вчителюванні один учень все розуміє і гарно вчиться, а інший ніби й старається, але через генетичну тупість нічорта не втямить. Точно так і з книжками.
Коли книжку, навіть хорошу, читає ідіот, то він з неї нічого не почерпне. Він не помітить поезію, ритм твору, володіння автора мовою, не зрозуміє сюжетні хитросплетіння, психологічні тонкощі, перегукування з історичними фактами, не зрозуміє значення літературних прийомів. Ідіот зрозуміє одне - сюжет. Хто кого полюбив, хто кого переміг і чим усе закінчилось. Він пропускатиме нудні діалоги, описи, роздуми автора, цілі глави і розділи, лиш би скоріше дізнатись фінал. Для ідіота Джек Лондон - тошнотна нудятина на тлі Дарії Донцової, де все веселенько, зрозуміло і динамічно. Про документальну і наукову літературу взагалі мовчу. Прочитайте якусь книжку по квантовій фізиці і зацініть ефект. Ви навіть якщо і не ідіот - навряд чи порозумнішаєте.
Те саме, до речі, і з фільмами. З появою Інтернету ідіот може за день подивитись десять фільмів. Він дивиться початок, а потім клац-клац-клац - і вже кінець. Йому срать на розвиток - йому треба знати, чим все закінчилось.
Чому ж тоді вважається, що людина, яка багато читає, неодмінно повинна бути розумною? Все дуже просто. Розумні люди справді багато читають. Генетично розумна людина відчуває постійний інформаційний голод. Їй треба весь час про щось думати, мозок весь час повинен обробляти інформацію. А книжка - це ідеальне живлення для мозку. І любителі книжок справді розумні. Але не завдяки книжкам - вони і до книжок розумні були.
А якщо розумна людина не читає - вона все одно буде розумною. Ось візьмімо геніального Леонардо. Тоді взагалі книжок толком ніяких не було, а він зробив нереальний прорив одночасно в кількох науках, бо весь час кумекав своєю генетично геніальною головою. Він, скажімо, у 15-му столітті відкрив холестерин. Без книжок. Він просто розрізав труп старого дядька, а потім розрізав труп ненародженої дитини з утроби мертвої матері. І побачив, що дитячі судини м’якенькі і чисті, а дорослі - тверді і покриті зсередини нальотом. Але сучасники вважали Леонардо дегенератом і через це його записам не придали ніякого значення. Офіційно холестерин відкрили через 300 років. Менш розумні люди. Зате вже з книжками.
Книга дарує людині знання, ерудованість, грамотність, але ніяк не розум. І ефект від читання тим більший, чим розумніший читець.
А ще люди буває кажуть: "Ми такі злі, бо живемо в поганій державі." Та ні, дорогенькі, це не держава будує людей, а люди - державу.
Автор: 
