Вихідні - це час не тільки добре проведений за столом в колі родини чи друзів, але і вдалий момент для роздумів. І роздумів не прагматичних, пов'язаних з буденним та дрібним,а роздумів глибоких, сповнених високими почуттями та справжніми людськими переживаннями. Так от. Читаючи блоги та просто коментарі кобелячан, мене переповнювали амбівалентні почуття та емоції. Здебільшого це були позитивні емоції, пов'язані із тим, що ще залишились сумлінні та свідомі громадяни серед жителів міста, яким не байдужа доля рідного краю, які прагнуть до його розвитку та процвітання. Зовсім інший полюс становили висловлювання тих громадян, які не те щоб прославляли теперішній стан нашого рідного з Вами міста, не помічали недоліків в роботі адміністрації міста, але були задоволені справами на даний момент.
Висловлю свою думку щодо всього цього. Все починається з малого. Добре, що люди в нас не бездумні овочі, що вони мають власну думку і готові її відстоювати. Але захищати свої інтереси шляхом матюкання в коментарях або просто написання статті в блозі - цього недостатньо. Зараз, признаюсь, грішу цим і я. Та для мнее написання блогу - це не самоціль, а засіб! Засіб для того, щоб пробудити інших земляків до активних дій, пробудити їх від пасивного спогядання та недіяння. Це не заклик до мітингів, заворушень чи інших форм порушення громадського спокою. Я говорю про те, що ми маємо свідомо відстоювати власні інтереси, не спускати кривди. Ми забули про "віче", про те, що ми самі обирали тих самих депутатів, міського голову, верхівку адміністрації, яку призначають також зважаючи на думку народу. Забули, що саме МИ, є тою силою, що наділила обранців владою, аби вони працювали та докладали зусиль для благополуччя та добробуту міста та його жителів, тобто нас з вами!
Варто зрозуміти, що саме наші інтереси, наші потреби в масштабах Кобеляк ми в силах вирішувати самі, якщо цього не можуть без нас зробити депутати та керівництво адміністрації. Народні збори, віче, толоки чи просто людська допомога сусіду або згуртованість жителів одної вулиці . Це все дуже часто не потребує втручання формальної влади, чиновників та бюрократичного апарату. Звичайно ж , не варто і відмовлятись від допомоги органів влади в своїх починаннях, але контролювати та поправляти недоліки в їх роботі. Бо допоможуть так, як допомогли відремонтувати дорогу на вулиці Золотаренка, що в районі Волявського садку.
Тож будьмо дружними, забудьмо образи та неправди один одному! Давайте примиримось та станемо згуртованими! Тимбільше, наступає світле свято Різдва Христового! І нехай разом з колядками та привітаннями в Ваші оселі прийдуть щастя, радість, благополуччя, добробут, мир та злагода, душевне тепло та внутрішня гармонія, а смуток і горе обходили Вас стороною! Відкиньте думки про те, що ми нічого не можемо. Поодинці, можливо. Та й важкувато. Але РАЗОМ - МИ можемо ВСЕ! Тож давайте разом прагнути добробуту та процвітання нам, нашим дітям та подальшим нащадкам!
З Різдвом Христовим!
Слава Україні!
Автор: 
