Дві знакові фігури української політики, двоє найпополярніших кандидатів і двоє найбільш ймовірних переможців. Тимошенко та Порошенко. Два форуми, дві пам'ятні дати. Таке враження, що їхні піар-мейкери сидячи за однією партою змагаються на контрольній - хто швидше відповість.
Спостерігаючи за цим передвиборчим фарсом цікаво робити висновки про те, яким кандидати та їх PR-менеджери бачать свій електорат, або, говорячи, мовою піару "аудиторію впливу".
Форуми Петра та Юлії - однаковісінькі, як з методички. Поглядам глядачів представлені образи щасливої родини, довіри визначних осіб, яких поважає народ, та повної підтримки всіх верств суспільства. Релігію кандидати поділили порівну: Філарет vs Епіфаній, так само й колишніх президентів: Кравчук vs Ющенко. Про співаків, політиків, суспільних діячів, політологів та волонтерів - годі й казати. Все це так стандартно, що аж нецікаво. До цього ми давно звикли.
А от обурює те, як підступно грають вони на наших емоціях та тиснуть на болючі струни душі. Дати було обрано дві: у Тимошенко - День Соборності, День Єднання, 100-а його річниця, чи не найактуальніша насьогодні їдея єдності нації. У Порошенко - День пам'яті Героїв Крут, день, який ми знаємо з дитинства, символ патріотизму та відданості своїй державі, день подвигу ще зовсім юних хлопців, день, який залишиться у нашій пам'яті назавжди.
Не треба бути хорошим психологом, аби розуміти, що ці політики умисно викликають у нас асоціації своїх обличь та прізвищ із тим, що важливо для нас, маніпулючи таким чином нашою свідомістю та сприйняттям.
Вони ставлять себе в один ряд із цими подіями, лицемірно та цинічно, але дуже влучно, бо, нажаль, більшість з нас не бачить різниці між маніпуляцією та щирістю.
Автор: 
