УІНП


Автор: УІНП
Кількість записів: 27

Український інститут національної пам’яті (УІНП) є центральним органом виконавчої влади із реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу
Інші записи

14 Героїв російсько-української війни не дочекалися нової весни: у Полтаві панахидою вшанували захисників Вітчизни


ЯКІВ ЖАРКО КРІЗЬ ПРИЗМУ ЧАСУ:ДО 160-РІЧЧЯ УРОДЖЕНЦЯ ПОЛТАВИ, РЕПРЕСОВАНОГО ПИСЬМЕННИКА І АКТОРА


«Та й осоружна ж ся мені Москва!» Україна – Московія: протиставлення двох світів у забороненій в СССР драмі «Бояриня» Лесі Українки


Відчайдушна спроба визволити Україну з-під московського царя :до 310-річчя походу гетьмана Пилипа Орлика на Правобережну Україну


«МАЗЕПИНЦІ. ПЕТЛЮРІВЦІ. БАНДЕРІВЦІ» ЗАВІТАЛИ ДО СЕЛИЩА БІЛИКИ


ПОЛЕГЛІ У 2020 РОЦІ: У ПОЛТАВІ ПАНАХИДОЮ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЇВ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ


100-РІЧЧЯ ЗАСНУВАННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО МУЗИЧНОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ МИКОЛИ ЛЕОНТОВИЧА: ПОЛТАВСЬКИЙ ВИМІР


100-річчя центру світової україністики: про полтавський вимір Українського Вільного Університету


ГРИГОРІЙ ЕПІК: «ІДЕЯ ЖИТТЯ В МЕНЕ ТАКА МОГУТНЯ, ЩО Я ЗАГАЛОМ НЕ МОЖУ ВІРИТИ НІ В ЯКУ СМЕРТЬ»


ПОЛТАВЕЦЬ, ЩО СТВОРИВ ЧУДО-САД НАД ДНІПРОМ-СЛАВУТОЮ: ДО 120-РІЧЧЯ МИКОЛИ ГРИШКА


Борець за незалежність, активіст «Просвіти», іконописець, генерал-хорунжий Армії УНР: до 160-річчя полтавця Віталія Гудими

15 лютого 1861 року у Полтаві народився Віталій Авксентійович Гудима – генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки (УНР).

Відомості про його життя і діяльність знаходимо у томі 12 «Релігія і церква» Сучасної Енциклопедії Полтавщини «Полтавіка» (упорядники - Олександр Білоусько і Тарас Пустовіт), на сайті відомого полтавського краєзнавця Бориса Тристанова «Історія Полтави», а ще у монографії Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України «Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали» (упорядники - Литвин М.Р., Науменко К.Є.). Також біографічні дані про Віталія Гудиму оприлюднені у фундаментальній двотомній праці з української військової історії «Офіцерський корпус Армії УНР (1917–1921)» авторства українського історика і журналіста, кандидата історичних наук Ярослава Тинченка.

Герой нашої оповіді походив із дворянської родини. Мав православне віросповідання. Обрав шлях військового. Спершу полтавець опановував ази професії у Московській військовій гімназії. У 1880 році закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище, звідки вийшов підпрапорщиком. Після навчання служить у 54-му піхотному Мінському полку, згодом - ад’ютантом штабу Полтавської військової бригади, а з 1881 року - у 63-му піхотному резервному батальйоні.

Надалі кар’єра Віталія Авксентійовича складалася більш ніж успішно: 30 серпня 1894 року отримує звання капітана; 28 жовтня 1900 року витримав іспит при штабі Київського округу на заміщення вакантної посади повітового військового начальника; з 11 квітня 1908 року виконує обов’язки Фрідріхштадського повітового військового начальника; у лютому 1909 року отримує звання підполковника, а у жовтні 1913-го – полковника..Під час Першої світової війни – черговий штаб-офіцер управління начальника Віленської місцевої бригади. Отримав нагороди-ордени: Святого Станіслава ІІ  ступеня (1906), Святої Анни ІІ ступеня (01.07.1915), Святого Володимира IV ступеня (29.11.1915).

Події Української революції 1917-21 років докорінно змінили життя досвідченого військовика. Весна 1917 року позначилася появою Української Центральної Ради й потужною хвилею національного відродження, приміром, повсюдно у центральній Україні створювались осередки «Просвіти» найбільшої тоді культурологічної громадської організації, яка займалася підтримкою української мови, церкви, освіти. Не стояв осторонь всебічної українізації й Віталій Гудима. Він долучився до культурно-освітнього життя як активний член товариства «Просвіта» у Полтаві та Ніжині.

 У травні 1917-го в Києві відбувся І Всеукраїнський військовий з’їзд, делегати якого представляли майже мільйон українців у російській армії та флоті! Цей та наступні військові з’їзди задекларували підтримку Центральної Ради. «Під час революції 1917–1921 років Україна мала своє справжнє регулярне військо — з командуванням, офіцерськими кадрами, родами військ, одностроями, знаками розрізнення та всіма іншими необхідними атрибутами. Тому жалюгідно виглядають тези російської пропаганди, нібито в Україні сто років тому воювали лише сільські отамани і якісь «банди петлюрівців», — йдеться на офіційному сайті Українського інституту національної пам’яті. Справді, Армія УНР мала високу боєздатність, про що переконливо свідчить її участь у перманентних бойових діях проти російських агресорів — як білогвардійців, так і більшовиків, - протягом кількох років.

Важливо знати і пишатися: формування українського війська сто років тому неможливо уявити без уродженців Полтавщини, серед яких і Віталій Гудима.

29 травня 1918 року він вступає до Армії Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського. Служив Ніжинським повітовим військовим начальником. На чолі 4-го стрілецького полку Сірої дивізії Армії УНР бере участь у  обороні від російсько-більшовицьких загарбників північних кордонів України під Конотопом і Бахмачем.

У січні 1919 року перед російсько-більшовицьким наступом виїхав доКиєва – на той час столиці УНР, а звідти до Могилева-Подільського, де також служив повітовим військовим начальником. Цього ж року відстоював незалежність у боях із російськими окупантами за Бердичів і Проскурів. Із 20 жовтня 1920 року – начальник мобілізаційного управління Головного мобілізаційно-персонального управління військового міністерства УНР, генерал-хорунжий Армії УНР. У 1920 році брав участь у наступі Армії УНР на Київ.

Після поразки УНР уродженець Полтави вимушений вдатися до політичної еміграції. Після інтернування української армії опиняється в польському Ченстохові (1920). А у 1923 році  замешкав у іншому польському місті Каліші, отримав звання генерал-хорунжого Армії УНР, відновив культурницьку працю. Зокрема, дослідники стверджують, що Віталій Гудима активно займався малюванням ікон. Помер у Каліші19 лютого 1929 року.

Упорядкував Олег ПУСТОВГАР,

регіональний представник

Українського інституту національної пам’яті

в Полтавській області

(за матеріалами інтернет-джерел)

Поділитися:
14 лютого, 23:03 | Блог: УІНП


Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном



Завантажуємо курс валют

Зачекайте, йде завантаження...

Логін:
Пароль:
запам'ятати


Реєстрація | Нагадати пароль

Шановні водії!

У зв’язку зі значним погіршенням погодних умов та сильної хуртовини частина траси Р-52 у Царичанському районі являєтсья непридатною до використання!

Служба порятунку звертає Вашу увагу на те, що вирушаючи у таку погоду в дорогу Ви йдете на це на свій страх і ризик - у випадку неможливості вибратися із снігових заметів на дорогах чекати допомогу можливо прийдеться досить довго.

Тому рекомендується відмовитися від подорожей автомобілем до стабілізації ситуації