Останні коментарі

Який там збіг обставин?Розчистка території 100%.Побудували приймальний пункт за 300 тис.грн.Шовкопляс пообіцяв що молоко до того пункту рікою польється,а вийшло по іншому.От і спасає свою шкуру не перебираючи засобами.

Ніхто не говорить про вас ,Ольга В,чи вашого чоловіка.Але як би ваша дитина навчалась в новосанжарському НВК ,то багато таких прізьвищ ви знала б.Є такі педагоги,які орінтуються на підробіток і через них складається негативна думка про вчителів взагалі.Це не вірно,але це так.Тому,можливо,"Коментар" і перегнув палицю,але частка правди в його словах є.

Раптово контури присутніх почали втрачати чіткість, а голоси їхні стали такими, наче звучать вони з-під матраца. Весь простір затягло туманом. Через кілька митей він ровіявся. Мариво минуло і унтер-офіцер Яссен знову чітко побачив перед собою дуло пістолета...

Продовження тут Посилання на www.exo.in.ua

Ну значіть Ви «Ольга В» і ваші родичі педагоги патріоти, а я про інших* (які навмисно погано викладають матеріал дітям, щоб до них ходили на репетиторство) тих хто бере тіньові гроші (а це від 50 до 150 грн. за одну годину репетиторського, додаткового заняття це статистика по Україні ) які не оподатковуються, цей бізнес потрібно легалізувати і платити податки з додаткового прибутку! Я ніколи не заздрив тим людям, хто непогано заробляє, навпаки я поважаю цих людей. От будь ласка і сплачуйте з кожної сотні хочаб 20 грн. в пенсійний фонд, тим самим підтримаєте своїх колег які працюють на пенсії. Кількість вчителів пенсійного віку які викладають становить 23% від загальної кількості педагогів України, а це майже кожний четвертий педагог пенсіонер.

Ви побоялись назвати своє ім"я, не назвали жодного імені тих, хто бере хабарі. А я маю на увазі свою покійну маму, яка більше тридцяти років віддала дітям, свою тьотю, мамину сестру, яка була дуже багато років не просто педагогом, а ще й директором школи, себе,я закінчила педінститут і люблю роботу вчителя, просто доля інакше розпорядилась, свого чоловіка, який 23 роки дітей навчає виключно за заробітну плату, свого сина, який тільки навчається і тільки буде педагогом. І мене боляче ранять ваші слова. Якщо ви так вболіваєте - чому ви не педагог?(ви ж не педагог)? А ваші діти теж не палають бажанням працювати в школі? Це не звинувачення - це прохання думати, перш ніж когось судити чи ображати.

А в чому проблема?

автор пише: "Водій вантажівки «Мерседес», яка, судячи по напису на будці, перевозить товари для магазинів «АТБ....."

Це мерседес на фото???

я маю на увазі тих педагогів які викладають аби як, щоб потім до них ходили діти додому на додаткові заняття і при цьому несуть гроші, які неоподатковуються, це тіньовий бізнес

які необхідні документи для відпустки одинокій матері, яка набула цей статус до реєстрації шлюбу з іншим чоловіком, дитина не усиновлена

А хто писав перший коментар? Бо страшно за країну, в якій з такою неповагою ставляться до людей, які виховують і навчають майбутнє покоління.

Ну це зрозуміло, що другий та третій коментар писала одна особа, тільки мені інтересно чи це педагог, чи прихильник ПР. Третього варіанту тут немає. Я дуже надіюся що це все таки прихильник ПР, бо за дітей в школі страшно.

Ну недаремно ж один без руки лишився, а іннший без голови)))

Так-так! Я сам як побачив, так і сів! Явно ж діставав три! Можливо, до цього причетний шаман?

Фокусник ваш старшина.

Коментар видалено за порушення пункту 2.1 Правил користування сайтом

Коментар видалено за порушення пункту 2.3 Правил користування сайтом

Оцехтось насмішив запропонувавши Боріка Федоренка,мабуть тільки тут він ще й не працював.Не смішіть людей, цей чолов"яга бездарь та невдаха з амбіціями посла чи міністра .

... Унтер-офіцер кинувся до виходу, але перечепився через тіло полковника Проскури і впав на підлогу, вдарившись головою об важкий дубовий стілець, на якому щойно сидів. Старійшини трохи збадьоріли, з острахом підійшли до непритомного фашиста і знову прив’язали його до стільця.
Тим часом знадвору залунав гучний неприємний чоловічий голос:
- Костович, ісполняй!
Досі нерухоме тіло полковника здригнулось, злякавши мух, і почало імітувати звуки фанфар. У курінь бадьорим кроком зайшла козацька старшина. Під музику генерали обступили тіло полковника.
Ну Костович як всігда, - іронічно посміхнувся генерал-осавул і витяг з кишені кульочок з орденами і медалями.
Виявилось, що за час лежання на підлозі куреня полковник встиг заслужити з десяток нагород і звання генерала. Спочатку козаки двостороннім скотчем приклеїли до його плечей нові погони, а тоді стали силуватись перевернути його вусами догори, щоб відзначити орденами і медалями. Та зрушити богатиря так і не змогли. Генерал-осавул не знітився і став чіпляти медалі на спину Костовича.
- Спереді все одно вже міста нема, - поясив він. Медалі він прикріплював не рядочками, а квадратом, по периметру спини. Коли дійшла черга до двох орденів - "За любов до мами" і "З Днем Знань" - генерал зупинився. Нагороди треба було прикріпити закруткою зсередини піджака, а зробити це ззаду було ніяк. Осавул знову не розгубився і причепив ордени на себе:
- Мені воно не лишнє буде.
Тим часом унтер-офіцер Яссен прийшов до тями і з острахом розглядав прибулих. "Ці точно стакан водички не подадуть" - подумав фашист. Він сидів тихо і своїм приреченим урочистим виглядом був схожий на жертовного ветерана. Нарешті пильне козацьке око помітило німця:
- О! Дивіться, які у ляха медальки прикольні! Давай махнемся? - Запропонував Яссену генерал-хорунжий. Німець мовчав, з ненавистю дивлячись на рожевощокого офіцера. - Молчаніє - знак согласія! - Резюмував хорунжий, зняв відзнаки Вермахта з фашиста і став чіпляти їх на свій піджак.

От тепер дійсно все про вас зрозуміло.А Я ще мав надію...

...неначе вражений блискавкою, старшина, здалося навіть, перелетів до іншого краю куреня. Він несамовито кричав, тримаючись за запястя правої руки, в якій щойно був наградний "дігтярьов". Але кисті там вже небуло... І кров чвіркала йому в лице. Ще одна мить, і на землі, зовсім близько до вже знекровленої руки старшини, впала голова шамана...
Яссен встиг відчути, як розійшлися шийні хребці шамана під натискком шаблі... він багато разів прокручував цю картину в голові, поки непомітно різав нею пути, які стримували його руки. Зі спритністю тигра що атакує, він відтяв ще одну голову - молодому, ще зовсім зеленому, чиємусь синові, солдату...
курінь перетворився в камеру смерті...
Німець з божевільною гримасою, жадібно облизував чужу кров зі своїх губ. Він ніби смакував нею.
Старійшині-ветерани застигли на місці... Невимовний жах спотворив їхні закривавлені обличчя.
зблідла шаманова голова, все ще з насмішкою останньої миті свого життя, дивилася прямо на старшину, який вже ледь стонав в кутку....

... Старшина зміряв поглядом старійшин, потім шамана, що перебирав в руках якісь кісточки. Старійшини видалися йому приємними, але шаман чомусь вселяв недовіру. Та незважаючи на це, старшина вирішив, що він йому не ворог.
Усім, крім полковника Проскури, стіни куреня були незнайомі, але той не міг вимовити і слова, поскільки міцно притиснувся устами до матінки-землі - так розібрала його втома.
В протилежному кінці куреня старшина розпізнав свій армійський сейф, тому, не говорячи ні слова, повільно піднявся зі стільця і попрямував в його бік, недбало відкинувши ногою мундир полковника, що трапився на його шляху. Ще через крок під підошвою запиленого кирзового чобота рипнув один із полковникових орденів, що відлетів при падінні. Старшина, пошаривши в кишені галіфе, знайшов там ключ від сейфа. За мить клацнув замок і важкі металеві двері зі скрипом відчинилися. Дзенькнуло скло і в руці старшини з'явилися три гранені стакани, в іншій - графин з водою. Стакани він поставив на стіл і налив у них воду. Два підсунув старійшинам, один - шаманові, четвертий узяв сам. Зі стаканом у руці він направився в бік стільця з полоненим. Проходячи біля полковника Проскури спинився на мить, нахилився і вусами полковника зітер з кирзаків пилюку і бруд. Старшина підійшов до унтер-офіцера Яссена і призирливо подивився прямо йому в очі.
- Що, фріц, попався? Тепер ТИ тут зовсім один... - холодно промовив він і підніс до пересохлих губ його стакан з водою. Бранець недовірливо подивився на старшину і спрагло осушив стакан.
- Мєня зовут нє Фріц. Мєня зовут Яссен. - з акцентом, але цілком зрозумілою російською відповів полонений.
- А мені плювати! - заревів старшина і пожбурив стакан в сейф, від чого той з шумом розлетівся на маленькі скельця. Захлинаючись від люті, він вихопив із кобури пістолет, звів курок і направив в обличчя полоненому. В курені знову повисла гробова тиша. Та раптом...

)))__)))

Це вам не 30-i роки

Не ініціюйте відслідковуваних коментарів.

Борисе:"гадом"буду,якщо ти не сам пишеш під ніком "патріот". Посуди сам, який з тебе керівник,за що не брався ,усе закінчується ганебно,а люди страдають. Гомля нормальний функціонер,а ти звичайний мусор.Не ганьбись,займись рибалкою,чи іди працювати до Джежелого.