Останні коментарі

Не з будь якого далбайоба - можна зробити генія. Але з будь якого далбайоба, можна зробити нормального члена суспільства. І якщо ви з Миколою кажете про якусь міфічну особливість цілого народу (нації) То напевно маєте на увазі, що вони досягли цього разом, а не думаючи кожен тільки про себе. А у нас, звісно, все трохи по іншому. У нас якийсь кавелик відвалится від кучі і вже думає що не так воняє... Особливо коли його хтось підняв і в чисту хату приніс. В такому сприйнятті Української реальності, ви ніхуя не оригінальні! Саме сприйняття оточуючого середовища і робить нас тими - ким ми є. Наведу маленький приклад: Іде мужик і бачить кучу навозу і починає матюкатися на все горло - Шо за хуйня! Який довбойоб її тут лишив і т.д. А поруч проходе фермер і думає - от довбойоб... і вся його сімья довбойоби. А міг би підійти і сказати - розумієш..? ми це гімно по земелькі розкидаємо, щоб картопелька гарна там виросла. Бо це добриво гарне. І наступного разу, мужик вже зовсім по іншому буде сприймати кучу лайна. Я наприклад, думаю, що в нас більшість не довбойоби а просто малознаючі. Хоча без довбойобів, впевнений, і в Швейцарії не обійшлося... Боюсь навіть спитати... Може ви думаєте, що ми всі пішли від мавп? Просто Даки від горил, а ми від шимпанзе?

Змінено 20.09.2013, 11:18

Ти охуєнно помиляешся! Все якраз навпаки!
"В 1902 году команда была на грани банкротства, имея задолженность в размере более 2500 фунтов. Стадион «Бэнк Стрит» даже был закрыт судебными приставами. От закрытия клуб спас Джон Генри Дейвис, управляющий пивоваренного завода Манчестера, который вложил в команду солидные по тем временам инвестиции. С 26 апреля 1902 года клуб изменил название и стал официально называться «Манчестер Юнайтед». Одновременно поменялись клубные цвета — с зелёного и золотого на красный и белый.

В последующее десятилетие «Манчестер Юнайтед» не смог выиграть новых трофеев, а в 1922 году вылетел во Второй дивизион. В 1925 году «Юнайтед» вернулся в Первый дивизион, но боролся лишь за попадание в первую половину турнирной таблицы, и вновь вылетел во Второй дивизион в 1931 году. За восемь лет, предшествовавших Второй мировой войне, «Юнайтед» постоянно перемещался между дивизионами, а в 1934 году занял самую низшую в своей истории позицию в чемпионате — 20-е место во Втором дивизионе. После смерти в октябре 1927 года Джона Генри Дейвиса, бывшего основным инвестором клуба, финансовое положение «Манчестер Юнайтед» резко ухудшилось, и к концу 1931 года клуб был на грани банкротства. Команду спас местный бизнесмен Джеймс Уильям Гибсон, погасивший долги клуба и ставший его новым председателем. Предвоенный сезон 1938/39 клуб завершил на 14-м месте в Первом дивизионе"
докладніше тут Посилання на ru.wikipedia.org

Змінено 20.09.2013, 04:46

Доля правди дуже велика, та всеж таки тут є поправка. На сьогодні, у порівнянні із часами СССР та до нього, відсоток населення котре не жаліється на життя, збільшився у рази. Інша справа, що задоволених людей не чути. Вони не видні. Пригадайте іншу статтю цього ж автора - добре чи погано. Чоловік не міг зорієнтуватися - ось по дорозі розїздять Прадо та Х5, ось малеча зі смартфонами по 4.000, а ось нещасні цявкають за долю негідницю, котра ніяк не хоче їм посміхатися, хоч ти її застрели.

Моя думка - зараз, період становлення. Результатом цього становлення стали чіткі лінії диискримінації між відстоками населення. Між тими у кого виходить, хто все ловить на ходу та встигає, і тими хто втратив орієнтацію від змін, та розгубився. Раніше, цієї різниці було менше, точніше майже не було.

Правда також є у і тому, що окрім дискримінації, це становлення сильно зіпсувало людей. Та засуджувати їх не справедливо. У більшості випадків, у них немає вибору, якщо вони хочуть "пробитися".

І ще одна є правда. Вона у тому, що майже увесь відсоток підвищення комфорту життя, люди здобули собі самі, без держави. Ті самі приватні торгові марки, сервіси, послуги, і т.д. А от же, не все так погано. Інша справа - що ми хочемо бачити, у всьому різноманітті. Знову ж.

Шановні, не здається лі вам, що ви рівняєте самі знаєте що із пальцем? Це я про "Манчестер" і "Колос". У футболі, як і в будь-якому іншому виді спорту мають бути фаворити і аутсайдери. Це ОБОВ’ЯЗКОВА умова. І Всі отакі місцеві "Колоси" потрібні лише для того, щоб у них випадково знаходилися місцеві сільські Шевченки, ті що Андрії, Рональдіньї, Руні і т.п., закохувалися у футбол, починаючи грати на сраних районних полях, розвивалися і в результаті їх купляли всякі "Манчестери" за мільйони. І така структура не лише в Україні, а в європейських країнах також — чи у них там одні "Манчестери" і всі команди займають перші місця у таблицях? Хотілось би на це подивитися.
У своїх намаганнях показати які хохли гімняні дехто зіскакує на трохи маразматичні порівняння. А якщо взяти до уваги, що вже що ж, а футбол в Україні таки на дуже дебелому рівні — навіть національна збірна затикає за пояс доволі немало європейських — то давайте не будемо :)


«Шеф, все пропало! Все пропало!!!» (с)

А взагалі багато українців настільки звикли озвучувати думку «у нас все погано, а "там" - все заїбісь"», що їх уже «заносить». Два роки назад, пам’ятаю на цьому ж сайті читав статтю Володимира Паршевлюка про санжарку яка виїхала жити у Лівію. Боже, як же він її розхваляв, возвишав, возвеличував. Боже, як же там жити чудово, які ж там люди чудові, милі та приємні, пукають метеликами і пісяють веселкою, куди там сраній Україні?!..
Рік назад, коли я дивися відео, де лівійські повстанці якомусь хлопчику засунули металічну жердину самі розумієте куди я увірився, що таки там люди дійсно милі та приємні, куди там сраним українцям?..