Останні коментарі

Вот это современный мэр. Вот это современная "Свобода". А мы тут своим не довольны.

Передчуття справдилися. І в який же розділ свого людського гербарію , Професоре, ви мене прикололи? Можете не відповідати, все прозоро.
Не зовсім розумію, про які варіанти йдеться в порадах.
Про дрібно-особисте. Я і без вашої поради спостерігаю життя в усіх його проявах і намагаюся аналізувати та узагальнювати. І якби те , на ваш погляд, дрібне не зачіпало мене до пекучого душевного болю, то мої погляди не сягали б до велико- політичного і не змушували робити висновки, від яких ото Земеля з переляку казиться. Хто б із жіноцтва не хотів прожити безтурботним метеликом?! Та велико-політичне набрало сьогодні таких звироднілих форм, що порятунку немає нікому, охоплює всіх: і героїв , і боягузів, і зрадників.
Звичайно, війна колись закінчиться. Але от що дивно: у кожного з тих , хто сидить, хоч би і на цьому сайті, за спинами тих , хто воює, різні сподівання на її результати. І серед того різного - немало шкурницьких надій.
Дуже добре відповів вам Максим, кожне слово його підтримую.
Якщо справді турбуєтесь долею та здоров"ям АТОвців, вам буде корисно почитати інтерв"ю Олексія Скиртача на ЦензорІ за 8.11., військового психолога, який говорить те, що знає не з чужих слів.
А правда і сьогодні не вся прихована, треба тільки її помічати.

Оцінку в студію.

Мабуть почав дисертацію писати? Тема цікава. Сам тут десятки разів просив лікарів просив дослідити українську біду.

Не Selena, та хочу висловитися.
По-перше, особистий героїзм не прикручений до якогось прапора, як вже казав Anatoliy. Я застав дідів які воювали, з обох боків, і не пригадую, щоб хтось похвалявся своєю участю у масових вбивствах. Люди в оснвному розповідали про війну з сумом, з жалем до втраченого, на підпитку плакали. Пожвавлювалися, коли пригадували якісь випадки з буденного свого солдатського життя, а не товариша Сталіна.
По-друге, мені здалося, ви зачіпаєте питання майбутньої велокої ретроспективи, історії, яка розставить усі крапки. Так от історія нас ВЖЕ розсудила. Безперечно, як і у випадку з Вандейським заколотом(тим, що з Дев’яносто третього року, Гюго) завжди будуть різні судження, яле загальна оцінка вже є.

прочитаешь эту Мелену, ну просто ангел в волчьей шкуре. Националисты с фашистским уклоном - вот основная беда. Ну чем же тебе хоть до 14 года Россия не угодила, самостийному государству? Напомню: 10 лет та же Россия газ и нефть Россия продавала за копейки пока Америкосы не посадили ворюгу Лазаренко, жаль Юля выскользнула. Как же они уклоняются от прямых ответов. Что не в их пользу молчат как глухие, и тут же начинают показывать какие они добрые. Смесь жестокости с двуличием и хамством. И дальше загоняют страну в пропасть.

Чому Ваша думка важлива? Саме з цього приводу?
Знаєте, значна частина мого життя витрачена на розуміння людей. Або - спробу їх зрозуміти. Більшість людських стверджень пов’язана саме з особистим досвідом. Вашу думку зрозумів, дякую.
Хочу побажати Вам намагатись розглянути кожен варіант. Особливо - не в велико-політичному, а дрібно-особистому. Воно має великий вплив на все наше життя - кожна помічена і не помічена нами дрібниця

Професоре, чесно кажучи, мені дуже не хочеться ділитися своїми думками про Майдан сАме з вами, бо інтуїтивно відчуваю вашу хитрувату обережність і потаємність. Колись задала вам питання, відповідь на яке просто провальсувала. То не дуже довіряю тепер вашим добрим намірам. Але спробую відповісти.Не звикати вже до того, як мене клянуть ті, що в запічках сидять.
Американський професор Річард Пайпс, який більш як півстоліття вивчає історію Росії ( зараз йому 94 роки) в одній з своїх книг визначив нацистський режим Німеччини та комуністично-терористичний режим Радянського Союзу , режим Муссоліні - однаковими. Світ змінився, але не Росія після розвалу Союзу. І весь час після 91-го Кремль не спускав свого ока з УкраЇни, відверто тут господарюючи і по сьогодні. Не мені, та й не вам розплутувати цей клубок та хвалитися висновками. Про Майдан знаю крихти, але поважаю це явище в історії моєї УкраЇни, незважаючи на те ганебне, що мало там місце - люди різні. Чимало книг написано про ці події, та читати не можу - душа болить. Сподіваюсь, колись наважуся.
А ви досі не вирахували замовника розстрілів? Та вигодоздобувач і був, разом з наполегливими порадниками, від яких відкрутитися ну ніяк....Повторюю : не вірю , що моя думка для вас важлива. Та і не скажеш всього.

Цікаво, а що з цього приводу писав Сталін Інессі Федорівні Колонтай, на Двадцятому з’їєді КПРС?

А що,в неї можуть бути варіанти?

Мені таки ціукава думка саме Селени.
Дуже цікава.

Додати нічого.

Як кажуть, місце для подвигу завжди знайдеться. На війні - тим паче. У громадянській війні поняття «герой» звучить сумнівно... Але річ у тім, що за суперглобальні ідеї воює дуже небагато. Знову ж таки, як у пісні: "За каждой спиною был свой Сталинград..." Та навіть не переймаючись ідеями, нормальний солдат воює так, щоб не підвести своїх друзів-однополчан, з якими "однією шинеллю вкривається". І ось для такого героїзму місце дійсно є завжди. Наприклад, ризикуючи життям, під вогнем противника витягти з палаючої і готової вибухнути техніки іншого солдата - героїзм, який не залежить від ідеології і прізвища вождя. Якось так...

Героями будуть себе почувати ті, хто захищав свої сімї і домівки. Так було в усі віки.
Вона нікуди і не «ховалася» ще із самого майдану. Хто замовляв майдан, той замовляв і розстріли. Елементарно Ватсон. Що тут ще думати?

Гадаю, що з іншої сторони ситуація та сама. Просто людям в районі не відомі артилеристи ЛДНР, тим більш їх родичі. Стосовно батюшки і хлопців... От я теж спілкуюсь з АТОвцями. Ті, які служать - дійсно розмови тримають більш буденні. Без "глибини глибин")
Дуже сумно, що ті, що мої знайомі - спиваються. Хоча - можливо, АТО тут і ні при чому, воно лиш пришвидшило та усугубило певні процеси.

А от знаєте, які питання мене дійсно цікавлять...?
Війна колись скінчиться. Результат її закінчення невідомий. Та чи будуть солдати обох сторін почувати себе героями?
Чи будуть ствраться замовчати сторінку своєї історії..?
Адже правда потроху буде випливати нагору.
Не виключаю, що може виплисти також і правда про розстріли на Майдані.
Пані Селено, прошу, якщо не важко, одне конкретне запитання персонально до Вас, якщо не затруднить. Як вважаєте, хто був безпосереднім замовником та вигодозобувачем цих розстрілів?

При чому тут дороги? Donа зациклило чи він провокатор?

Дороги в Нових Санжарах і після виборів ремонтують. Деякі не можуть зрозуміти чому

Змінено 08.11.2017, 18:52

Наспрвді нічого складного. Якщо населений пункт є районним центром чи, як тепер, центром ОТГ, то це і має бути головною відмінністю від великого села чи, коли хочете, від маленького міста. Тим більше, коли в ньому мешкає понад 5 тисяч жителів. За цих умов населений пункт зручніше називати містечком, ніж селищем міського типу. Зверніть увагу: все-таки міського типу, а не сільського. Просто таку кострубату назву придумали, здається, за часів Хрущова, і досі ніхто не прагнув її позбутися.

У якості аргументації такого рішення нардепи Андрій Река, Сергій Власенко та Микола Федорук зазначили наступне:

«смт Решетилівка є адміністративним, промисловим і культурним центром Решетилівського району. Воно розташоване за 40 км від Полтави. Сьогодні в селищі живе понад 9000 мешканців. Віднесення населеного пункту до категорії міст районного значення надасть додаткові можливості розвитку Решетилівки та його економічного потенціалу».
Яка аргументація для Нових Санжар у народного депутата в запасі значиться?Чому не Нові Санжари,про яке говорять для цих селюків що вони найкращі, а в Верховній Раді,кращі виявляються інші?

Мені навпаки якось не зручно чути "селище міського типу" в живій мові, якийсь не потібний офіціоз, все одно, що постійно вставляти "місто обласного значення" перед Кременчук.
«Містечко» правда було б точніше, але щоб його застосовувати потрібно розуміти де саме містечко, а де просто велике село. Це занадто складно, тому в газетах і на ТБ використовують лише «село","селище» або "місто".

Если выполнены все условия на это звание, так еще нужно чтобы кто-то и проталкивал. Обратите внимание как работают наши выдвиженцы-работнички. Из 8 на работе трое. У них наверное между собой график составлен.

До речі, а чого вони його взагалі зупиняли? Безвіз же, блін. Ходи туди сюди, не то що з РФ. А те авто взагалі їхало не через кородон і не із ДНР-ЛНР і не із "сірої зони". Мужик із жінкою їхав по території району в якому живе.

А коли ж наші Нові Санжари стануть містом? У нас же лише на тисячу жителів менше, ніж у Решетилівці. Река ж обіцяв Санжарам такий статус. Мабуть, при цій владі нам ніколи не бути містом, адже загубили всі міські ознаки - промислові підприємства. Хоча мені завжди якось не по собі, коли в «Світлиці» Санжари називають селищем. Їх офіційний статус - селище міського типу (абревіатурою позначається як смт), а просто селище - це "велике село", зазирніть до тлумачних словників української мови. Колись різновид поселення, меншого за місто, але більшого за село, позначали гарним словом "містечко", але сьогодні воно зникло з офіційного ужитку. На жаль!

Максиме, достойна відповідь. Мабуть, ті хлопці АТОвці бачили який той батюшка перед ними , і бажання сповідатися в своїх поглядах перед ним не мали. Говорили, аби відчепився.