Останні коментарі

Вот он интеллект отдельно взятого современного украинца.Его взгляды, его ум, его беда.

Олійник нічого не зробив для рідного села і для Санжар також, хоча був депутатом Верховної Ради більше 20 років. Та й вірші в нього гавняні

Найшли стару бабу, щоб передала гроші, яку не посадять за такий злочин, а амністують, а справжні замовники вбивства залишаться на свободі

"Если человек не будет заниматься политикой, то вскоре политика займется человеком", что мы сейчас и наблюдаем и что является следствием постановки вами своего вопроса. Вы можете себе представить, чтобы в советское время или хотя бы во времена «ранней» "незалежности" так обошлись с Борисом Олийныком? Помнить же порядочных людей порядочные люди будут всегда.

Друзья! Убедительно прошу Вас не политизировать данную тему и тем более не переходить на личности.Это не даст результатов.Поверьте это не та тема.Давайте лучше двух наших знаменитых земляков просто вспомним.И все сделаем для увековечения их светлой памяти.Спасибо.

На таких істориків вже не варто звертати увагу. Така у них робота. Треба звертати увагу на наших доморощенних тутешніх вчителів історії, які брешуть дітям і які без сумнівів поділяють погляди вятровичів. А ще треба звертати уваги на людей. Якби у нас були нормальні люди, то ті вятровичі були б не такі страшні. Вятровичів можна прогнати, владу можна поміняти, але.... У нас вже не залишилось адкватних людей. Їх - одиниці. Їх немає серед місцевих депутатів, їх немає серед вчителів, їх немає серед активістів районного розливу.

А канєшно що голосууватиме. Де ж він дінеться з підводного човна. Ще в позаминулі вибори він усі Санжари заклеював фейсами кролика і в депутати обраний від Фронту.... Він фронтовик. А той фронт веде війну з українцями усіма способами. Зараз вони вже добралися до останнього, до святого - до Перемоги. Перемогу стерли у свідомості навіть старшого покоління. Вже більшість згожуються замінити перемогу на примирення. Зате в себе дома наші хазяї подали законопроект про відзначення 9 травня свята Перемоги. Пройде ще років пять-десять і все. Не буде у нас ніякого свята і ніякої Перемоги. Не будуть у нас читати ніяких книг памяті та й самі Книги попалять, причому руками свідомих недолугих лошар і неуків. У нас вже більшість вчителів згодні з новітною трактовкою історії. І якшо у нас такі неуки вчителі, то які у нас виростуть діти? Через десть років наші дітки будуть відзначати не день Пермоги, про нього вони й не знатимуть. Вони вже будут поминати виключно жетв Холокосту. Це очевидно для будь якої милячої людини. Так буде, тут "і до ворожки не ходи".

Який влучне слово "першопроходимець". Зараз одні першопроходимці при владі.

Админ никогда не будет этим заниматься потому, что это для него чревато. Хотя бы он не удалял то, что здесь пишут и то было бы хорошо.

Такие же подлецы разрушили СССР а потом и Украину.
"Тепер він – знаний патріот у краї.
Подейкують, що шишка немала.
Він каже, що пішов у поліцаї
Аби Вкраїна вільною була"
(Б.Олийнык) И исключительно им подобные мрази сейчас заняли все ключевые посты от района до области. Дальше их не пускают, выше правят свои люди преимущественно одесской национальности.

А в чем дело? Это действительно интересно. В 1957 правил не Сталин, а любтмец наших свидомых, автор «видлыгы» и раозблачитель «культа» - Мыкыта Сергевич. Это он подарил Украине Крым, хоть и с дальним геполитическим прицелом, но все таки подарил.

Чему вы удивляетесь? Одни пришлые, другие продавшиеся, третьи - ничего не понимающие. Разве дело только в сайте. Так называемая прогрессивная свидомая общественность как в рот воды набрала. Даже «литературная» общественность молчит. Когда надо пиариться они пиаратся, стишки пописывают, книжечки попечатывают, встречи с детками проводят для охмурения, а тут - молчок.

Подаючи у ВР законопроект щодо скачування деяких свят в українському календарі, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович каже (вчитайтеся в ці слова і вдумайтесь): "На держаному рівні мають відзначатися лише ті свята, які присвячені подіям, що були переломними та надзвичайно важливими для України як держави, наприклад, День незалежності й День Конституції. А не якісь свята, які залишилися нам у спадок від радянського минулого". Радійте, паршевлюки: День перемоги над нацизмом скоро занесуть у «чорний» список як "якесь свято", яке жодної важливої ролі в історії України не відіграло. З глузду можна з’їхати від таких псевдоісториків! На яких прикладах виховуємо нашу молодь і які цінності в неї вкладаємо? Чи стала б україна незалежною, аби в 40-х роках мин. століття до слади прийшли нацисти? І чи став би Река депутатом Бундестагу, а тим більше Бундесрату (верхньої палати парламенту Німеччини)? Схоже, він та йому подібні над цим не задумуються.

Згадала ще один вірш Бориса Олійника: "Ніхто не забутий. На попіл ніхто не згорів.
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть...
І доки є пам’ять в людей і живуть матері,
Допоти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть." Тепер цікаво, чи голосуватиме Река за законопроект, яким планують скасувати Велике Свято Перемоги над нацизмом 9 травня? Чи буде невдячним нащадком славних захисників, укотре зрадивши їх заради власного благополуччя? Між іншим, батько Бориса Ілліча пропав безвісти на фронтах Другої світової, Поет так і не знайшов його могили, хоча весь вік прагнув до цього. Вірю, що їхні святі душі поєднаються тепер там, на небесах Вічності...

«Коли минуле спродав на базарі,Ти вже продав грядуще і себе!» - писав великий українець Борис Олійник. Гидко було дивитися, як новосанжарський чинуша, випускник Вищої партійної школі, який продав ідеали Олійника, перефарбовуючись під сьогоднішню ідеологію, поїхав ставити свічку біля труни Поета. А з ним очолив делегацію інший «першоприходимець» у районну владу Супрун, який ще два роки тому під улюлюкання турляв з Паршевлюком пам’ятник Леніну. У їхніх мозгах не витсачало звилин розуміти, що не по Ульянову-Леніну йдуть потоптом, а по пам’яті предків, які збудували те, чим ці перевертні користуються досі. Я розумію, шо людина має право на будь-які погляди, але навіщо цей цинізм - піаритись біля імені великого Громадянина Олійника? Чи хотів би сам Борис Ілліч бачити біля своєї домовини тих, про кого він писав: «Народ не візьмеш на макуху. Він зоддаля розрізнить чин: І хто є син його по духу, І хто – по духу! – сучий син!». Чи мав би він за честь бачити їх біля себе? Як на мене, то право стати поруч з Олійником, навіть проводжаючи його в останню дорогу, треба заслужити і ділами, і перш за все совістю своєю.

Извините,прорвало, но еще допишу. Аналогичный случай в Сумской области. Там за форсирование Днепра одним указом посмертно Героями Советского Союза стали отец и сын !!!!! по фамилии Сокол. Трое суток вдвоем держали переправу.Но они попали в плен, за храбрость их немцы не расстреляли. В 1945 их освободили и при проверке выяснилось что они Герои. А в 1946 им вручили звания. Простые колхозники. Но нашелся один партийный подлец (сельский учитель) который написал на них кляузу. Такие же подлецы поверили и их лишили звания. А сына еще и посадили. К чести сумчан, они добиваются восстановления справедливости. Поэтому я обращаюсь в первую очередь к Ветеранским организациям и истинным патриотам и всем небезразличным. Доведите это дело до конца, пока в живых есть свидетели тех событий.Все о чем написано есть на официальных сайтах. Админ, если считаете необходимым, то эти три мои статьи выделите в отдельную тему. Заранее спасибо.

Дополнительно для информации: Именно урожденные нашей местности сильнее всех пострадали в 1943 году при форсировании Днепра.Не было возможности быстро пополнить людской ресурс, призывной возрост в день освобождения сел тут же призывал Полевой военкомат и их даже не успевали переодевать, не говоря уже об обучении. Рядом был Днепр и его надо было форсировать сходу, к зиме.Расспросите у старожилов.Целые семьи получили о безвести пропавших.Коснулось каждую семью, и мою в том числе. Одним из таких был Кравченко, провоевавший всего три дня !!! Он первым форсировал Днепр в Кобелякском районе и удерживал плацдарм до прихода войск.Если кто будет писать о нем, то напишите, я дам много информации.Надо добиваться реабилитации,он сам за себя уже постоять не сможет. Он смог удержать только переправу.Вечная ему Память.

А в Санжарах ще є провулок Комунарський? ЙМабуть, його залишили для того, щоб привабити туристів, які цікавляться комуністичним минулим селища.

Не могу промолчать. Умер НАШ знаменитый земляк Борис Олейник - уроженец Зачепиловки нашей Новосанжарской. Я поражен - ни одного слова о нем. И это он сказал:, я уже счастлив,что родился украинцем. Кто Вы пользователи и учредители сайта? Что все пришлые? Которым все безразлично? Кстати, он как никто другой внес вклад в независимость Украины выступая с боем на Верховном Совете СССР. Про смиття и остальную хрень пишете. Вот где кроется гордость за ридну Батьковщину. Кстати, в предверии победы в страшной той войне,хочу чтобы-хоть кто нибудь написал о нашем земляке (уроженец села Ливенское бывшего Кобелякского ныне Новосанжарского) Герое Советского Союза Кравченко. О его трагической судьбе ( в 1957 году его лишили звания ). А ведь такую награду просто так не давали. И главное нет информации за что лишили (см. в Яндексе лишенные звания Героя ... )

Паршевлюк теж був частиною спецоперації,що настільки обізнаний

як кажуть пізно пити Боржомі,коли полігон вже повний,але продовжити життя можливо

А чому Паршевлюк не добавить до цього списку ,що в будинку відпочинку Ворскла в Нових Санжарах викрали все,злодіїв ніхто не шукав,зате пресконференції регулярно в поліції проводять з Жаботинським

Видно щось Паршевлюк в останній час став працювати в прес-службі селищної ради,мабуть на зарплату журналіста особливо не проживеш.Тай селищна заметушилась, після того як обєднуватись з Санжарами ніхто не захотів

Какая-то бессмысленная, идиотская заметка. Абы нэ мовчкы

Відро з гайками