Таємниця Державного прапора

У кожної країни є свій «код». Загадка, пов’язана з національними святинями або державною символікою. Для України – це таємниця її Державного прапора. Чому він називається жовто-блакитним, хоча за законами геральдики першим у назві має йти той колір, який згори.
Упродовж ХХ століття в колах українських істориків як мінімум двічі (в 1910-1913 рр. та в 1945-1949 рр.) розпалювалася дискусія про те, яким має бути наш національний прапор: жовто-блакитним чи синьо-жовтим. Згідно з канонами вексилології (науки про прапори), першим називається колір, розміщений угорі прапора. І треба сказати, навіть в 1948 р. в емігрантських колах (у Радянській Україні такі дискусії були неможливі) так і не дійшли єдиного висновку, натомість ухвалили компромісне рішення: нехай синій колір тимчасово побуде вгорі, а коли Україна стане незалежною державою, до цієї полеміки можна буде повернутися. Незалежність держава здобула, але ще до цього, наприкінці 80-х, у містах Галичини, а в 1990-му - над Київрадою підняли синьо-жовтий прапор, який потім затвердили як державний. Якщо й була якась дискусія щодо прапора, то лише років через шість, при ухваленні Конституції. І тільки навколо того, чи повинен прапор мати лише синю та жовту смуги, а чи ще й червону. Про розбіжності в назві і правилах геральдики тоді забули, бо об’єдналися проти «червоних», і в Конституцію про черговість розташування смуг так нічого й не записали.

Лев має бути золотим
Українські патріоти готові заприсягтися, що синьо-жовте розташування кольорів узяте із прапорів самого князя Володимира, хрестителя Русі. Однак, це твердження не підкріплено бодай якимись історичними даними. Після прийняття християнства з’явилися трикутні прапори й корогви із зображеннями хрестів і обличчями святих. Кольори були різні: білі, блакитні, червоні. А от жовті, відзначають історики, траплялися вкрай рідко. Може, мова йде про колір гербів? Існує версія, що на гербах київських князів був зображений золотий лев на блакитному тлі. Відомо, що в XІІІ столітті золотий лев на синьому тлі прикрасив герб сина Данила Галицького - Лева. Потім синьо-жовті кольори майоріли в Грюнвальдській битві 1410 р., де поруч із литовцями й смоленцями в складі польської армії билися галичани. А вже в XV- XVІ століттях ці кольори стали використовувати в гербах нові українські міста, особливо ті, що одержали Магдебурзьке право. У XVІІІ столітті зустрічаємо ті ж кольори на корогвах козачих полків: у Лубенського полку - козак із самострілом у золотому щиті на блакитному тлі, у Полтавського - жовтий хрест теж на блакитному.

Через прапор українці з поляками посварилися
У 1848 р. в Австро-Угорській імперії, куди після розділу Польщі ввійшли землі Західної України, спалахнула революція. Поляки, українці й інші слов’яни вирішили виступити згуртованими рядами проти узурпаторів під червоними польськими прапорами. Це ніяк не влаштовувало австрійців, і вони надумали пересварити слов’ян, дозволивши галицьким українцям мати свій національний прапор. Мало того, відразу й подарували прапор, що символізує єдність Австрії (нижній жовтий колір був взятий із чорно-жовтого австрійського прапора) і українського народу (верхній синій вважався кольором Київської Русі). Прапор цей, кажуть, особисто вручну зшила матінка імператора Франца Йосифа. Українці одразу й посварилися із Польщею.

Грушевському видніше
Коли в 1918 р. перший уряд УНР у Києві замислився над тим, яким повинен бути державний прапор новоствореної республіки, вибір зовсім логічно впав на полотнище, що складається із двох рівновеликих горизонтальних смуг, причому жовта розташовувалася над блакитною. «Лобіював» цю справу видатний історик і президент УНР Михайло Грушевський.
Чому він вибрав саме таке розташування кольорів, теж загадка. Є кілька версій. Перша - Грушевський був масоном і впроваджував в Україні масонські символи, одним з яких є жовто-синій прапор. Інша версія - Грушевський як історик цілком серйозно поставився до історії з матінкою імператора Франца Йосифа й не хотів, щоб прапор Незалежної України мав зв’язок з таким не дуже патріотичним фактом. Хоча насправді все могло бути простіше. Історик Грушевський уважно вивчив весь матеріал по прапорах, що існували на території України, і дійшов висновку: у традиціях наших предків прапор із блакитною основою і золотим малюнком на ньому. Коли мова зайшла про двоколір, він наполіг саме на тому, щоб жовтий колір, відповідно до канонів геральдики, розташовувався зверху.

З ніг на голову
А потім відбулося те, що можна назвати найбільш загадковою подією в історії нашого прапора. У квітні 1918 р. Центральна Рада була розігнана Павлом Скоропадським. Державний переворот позначився, крім усього іншого, і на перевороті державного прапора в буквальному значенні слова. Наказом від 18 липня 1918 р. новий прапор був проголошений державним і військовим.
Найбільш дивно те, що, скинувши Скоропадського, Директорія на чолі з Петлюрою не відновила колишній державний прапор. Він так і залишився перевернутим, синьо-жовтим. І саме під ним незабаром створюється Західноукраїнська Народна Республіка.
Коли Україну знову розділили, то окупаційний режим Польщі прихильно поставився до синьо-жовтого прапора, тоді як при радянській владі на довгі роки був заборонений не тільки український прапор, але й саме сполучення жовтого і блакитного кольорів.

Майже на всіх козачих корогвах на блакитні полотнища нанесені жовті (золоті) зображення. І це означає: якщо створювати прапор, орієнтуючись на кольори гербів, то, за законами геральдики, колір фону повинен виноситися в низ прапора, а колір фігури - угору. Якщо так, то український прапор повинен бути тільки жовто-блакитним.

Таємниця Державного прапора
«Тебе хотіли бачить на колінах, а ти змогла вирватись із полону…»
Так співали, звертаючись до України, 23 серпня на урочистостях біля пам’ятника Тарасові Шевченку в Кременчуці. Як символ державної Незалежності над майданом майорів синьо-жовтий прапор.
23 серпня Кременчук відзначив День державного прапора України. Покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку стало традиційним прологом до святкування Дня незалежності. Як підкреслили учасники мітингу, це свято має особливе значення для Кременчука, адже наше місто перше на Лівобережній Україні підняло синьо-жовтий стяг.
— Прапор – це символ Незалежності, який має об’єднати, примирити народ навколо любові до Вітчизни, – наголошували виступаючі.
Після привітання учасників заходу міським головою Миколою Глуховим, декламації вірша Тараса Шевченка, під звуки духового оркестру відбулося урочисте підняття прапора над Міським палацом культури та святковий автопробіг.

Сувенір з України
Жовто-блакитні прапорці - досить поширений подарунок для гостей України. Окрім того, сувенірні ряди пістрявіють численним крамом: глиняними козаками і пишногрудими козачками, глечиками, оберегами, булавами, вишиванками тощо.
Найбільший вибір сувенірів, змайстрованих руками народних умільців, у Кременчуці можна знайти біля Придніпровського ринку, у «Художньому салоні» на бульварі Пушкіна, у магазині «Дипломат» на вул. Леніна. Вибір потішить, а настрій обов’язково підніметься!

Головний НЕ аргумент
З усталеною думкою про те, що в нашому Державному прапорі відображені головні символи України - спіле пшеничне поле і ясне небо, не склалося. Це, швидше за все, міф. Павло Тичина, наприклад, писав: «Під прапори, під сонячні ще й сині». Тобто для нього жовтий колір - сонце. Те ж в Олександра Олеся: «Розгорнуло прапор сонячно-блакитний».
Найперший образний опис нашого національного прапора, зроблений у 1848 р. Яковом Головацьким, звучить так: «Синій колір - як чисте небо південної Русі. Золотий колір - як ті блискавиці на яснім небі, зображували ясне світило». І ніякої пшениці!
Сполучення кольорів дійсно старовинне. І за всіх часів і у всіх народів воно символізувало не поля й небеса, а щось інше: суперництво двоєдностей: Сонця й Космосу, вогню й води, божественного й земного, духовного й матеріального. І завжди головне було зверху, перемагало. І у вбранні наших пращурів ці канони теж знаходили вираження: жовті жупани й сині шаровари.

Логін:
Пароль:
запам'ятати