Присутність чоловіка під час пологів дружини. Одні говорять, що це необхідно, оскільки він неабияк може допомогти пережити майбутній мамі один з найболючіших моментів її життя. Інші стверджують, що після побаченого у чоловіка зменшується сексуальний потяг до коханої. Тож як вчинити?
Ірина: «Мій відмовився бути присутнім, а я не наполягала. Його зі мною не було, і я про це жодного разу не пошкодувала. «Процес» виглядав непривабливо: було дуже боляче, я стогнала, кректала… Добре, що він цього не бачив.»
Олена: «Мій до останнього відмовлявся бути на пологах, а коли прийшла та хвилина, то я його гнала геть, а він не захотів іти. Сидів зі мною, навіть лаяв мене, коли я кричала, говорив, що потрібно сили на пологи берегти. А ось пологи практично не пам’ятаю, він мені розповідає… Перші два тижні складно було, а тепер усе супер. Він, напевно, просто відходив, хоча пологи були дуже легкі. Якщо чоловік любить, то і бажання нікуди не пропаде. Я це перевірила на собі.»
Рита: «Ми разом народжуватимемо. «Туди» дивитися ніхто не просить і не буде, просто, щоб був зі мною, в узголів’ї, і ми невдовзі зустрічатимемо нашого синочка разом. Це чудово!»
Марина: «Не можна засуджувати чоловіків за те, що вони не хочуть за таким спостерігати. Це не в їх фізіології. Мій чоловік мене дуже любить. На пологи йти не хотів, але коли привіз мене в пологовий будинок, від страху рвався народжувати зі мною, але я його випровадила. І слава богу! Я його там проклинала, поки усе завершилося.»
Ірина: «Я першу доньку народжувала без чоловіка, а другу — разом з ним. На спільних пологах наполягла я, тому що чоловік говорив: «Родити дитину для жінки — це як в туалет після запору сходити, у них усе генетично закладено.» Я обурювалася, доводила, потім вирішила: народжуватиме разом зі мною! Я була приголомшена, коли під час пологів підняла очі, а мій чоловік плаче. Він мені не давав кусати мої руки, усе свої підсовував. Увесь час був поруч, першим узяв дочку на руки, перерізав пуповину, розмовляв з нею. Потім сказав, що не шкодує про те, що був поруч, він дуже багато що зрозумів. Після спільних пологів він став по-іншому ставитися і до жінок, і до материнства. Своїх дочок обожнює! Мене став носити на руках, а доньки і сім’я стали найголовнішими і найціннішими в його житті не на словах, а на ділі. Нас це дуже сильно зблизило. Ми дуже щасливі!»
