І хоча юна спортсменка не здобула нагород, все ж можливість побувати на змаганнях такого рівня випадає не кожному. Відразу ж по прильоту із Сінгапура Марія не пішла на урочисті вшанування у президента України, а поїхала до рідної Полтави.
Заслужений тренер України з веслування Сергій Кічасов переживав і слідкував за виступами своєї доньки та підопічної. Поки ми чекали на інтерв’ю з Марією перед тренуванням я встиг задати кілька запитань Сергію Олексійовичу.
— Розкажіть, як Марія прийшла у веслування?
— Марія до того, як почала займатися веслуванням спробувала різні види спорту: спортивну гімнастику, акробатику і навіть фехтування. Перші успіхи прийшли доволі швидко. Спочатку перемога на регіональних змаганнях, потім на юнацьких іграх України. Після чого Марія стала чемпіонкою та призеркою юніорських чемпіонатів України. Потім був відбір на юнацькі Олімпійські Ігри 2010.
— У Сінгапурі була своя змагальна програма, що значно відрізняється від класичної. Як ви готувались до нових умов?
— Повністю перебудуватися під ті умови нам не дозволив час. За місяць до змагань вдалося провести лише два збори у Вінниці, але цього мало. Якщо дистанція «вісімка» ще куди не йшло, то слаломна гребля має свою специфіку. Там в байдарці немає керма, незвичайний старт з трампліна, а не з місця. Ця низка причин і не дозволила здобути медаль.
— Байдарки на яких готувалися у Вінниці схожі на ті, що видали у Сінгапурі?
— Як виявилося ні. Ми їздили на байдарці закордонного виробництва (польська «Пластекс») на «вісімку», на слалом готувались на словацькій «Вайді». Коли приїхали в Сінгапур там все було зовсім по іншому. Байдарки для "вісімки«надала португальська фірма «Нела», а для слалому човни місцевого виробництва сумнівної якості. Ми до таких не звикли.
— До Сінгапуру міг потрапити ще один ваш вихованець майстер спорту Роман Скорик, який є кращим в Україні серед юних байдарочників. Чому так сталося?
— Спочатку до Сінгапуру виборювали дві ліцензії на чоловіче каное та жіночу байдарку. Але за 20 днів до олімпіади нам вернули третю ліцензію — чоловічу байдарку. Та було вже пізно, адже Роман посилено готувався до участі в молодіжному чемпіонаті Європи в Москві. Де до речі добре виступив, потрапивши до фіналу. А на відборі до олімпіади змагалися далеко не кращі спортсмени, пощастило представнику Одеської області Василю Зельниченку. Як відомо Анатолій Мельник з Вінниці завоював срібло та бронзу. Це вже досить досвідчений спортсмен.
До нас приєднується Марія, тож моє наступне запитання їй.
— Поділися своїми враження від поїздки в Сінгапур.
— Тільки ми вийшли з аеропорту в Сінгапурі, то зрозуміли, що тут все далеко не так, як в нас. Висока вологість, і всюди якийсь неприємний запах. Самі ж змагання були організовані на високому рівні, ми побували на екскурсіях. Країна дуже чиста, тут свої суворі правила життя, великі штрафи за розкидання сміття та порушення правил вуличного руху. Щодо змагань сподобалось ввічливе ставлення обслуговуючого персоналу. Наші прохання щодо зміни в байдарці чи щось полагодити виконували в першу чергу.
— Це твої перші міжнародні змагання, а відповідно своїх суперниць ще не знала?
— В цьому дійсно було морально складно змагатися. З усіх учасниць в мене був найменший досвід міжнародних виступів. Наш призер каноїст Анатолій Мельник знав своїх суперників, а тому вірно розрахував сили. Олімпійська система змагань не в повній мірі відображає результат спортсмена. Невдалий жереб може звести усі шанси нанівець. Так у мене сталося в слаломі, де довелося змагатися з угоркою, яка в підсумку стала олімпійською чемпіонкою. Я ж в цьому заїзді показала загальний третій результат, але медалі не отримала.
— З якою дисципліною ти краще впоралася?
— Обоє виявилися складними. Якщо брати слалом то до нього я готувалася не більше двох місяців. Серед моїх суперниць були слаломістки, або ті, в яких більше року практики. Слалом це зовсім інша техніка, працюють зовсім інші м’язи, повороти не кермом, а веслом.
— Судячи з твого настрою ти виступом задоволена?
— Відразу після змагань настрій був зіпсований, а потім подумала, але щось для себе я виграла. Це для мене в першу чергу досвід. Тепер я знаю своїх суперниць, з багатьма потоваришувала, а результат прийде. Я зробила все від мене можливе і рада, що потрапила на такі змагання.
— Хоча й організатори в Сінгапурі забезпечували усіх спортсменів байдарками, але тобі нова не завадить.
— Звичайно ж у мене своєї байдарки немає. Та, на якій тренуюся, далеко не нова, це застаріла модель. Щоб добитися високого результату, треба сучасну байдарку, адже це на міжнародних змаганнях додає фори в долі секунд. Сподіваюсь керівництво області обіцянку виконає.
— Які твої плани на найближчий час, певно будеш відновлюватися?
— Перепочинок буде, але не більше місяця. В наступному році відбудуться чемпіонати світу та Європи, куди б я хотіла відібратися. Також потрапити на наступні олімпійські Ігри.
— Якщо б запропонували тренуватися в іншій країні, де набагато кращі умови, погодилась би?
— Звичайно ж ні. Це не тільки з за того, що тренер мій батько, останні роки в нашій країні збірників забезпечують необхідними умовами для підготовки. А взагалі побувавши в Сінгапурі я зрозуміла, що краще України немає.
— Бажаю успіхів.
