Читайте також:
Вбиральня - стратегычний об'єкт місцевго значення
На прилеглий газон, під дерева, у каналізаційний люк, на одну з центральних доріг… виливають нечистоти. Відтак біля будинку та навколо нестерпний сморід. Окремих санвузлів у квартирах будинок дореволюційного віку не передбачав. Тож, 1959 у дворі побудували колективну вбиральню. Та у рік піввікового ювілею її не стало. Від людських рук.
Сергій Троцький зізнається, що розібрав вбиральню. Бо його житло найближче до зловонного місця. Сечею, розповів, усе у помешканні провонялося. Із дармового матеріалу збудував ще й паркан. Адже навіть на руїни туалету, окрім 7 сімей будинку, каже, забігали справити нужду перехожі, бомжі, п’яниці. От і вдіяв чоловік радикально, щоб ні своїм, ні чужим...
Обсіли людей на Шевченка, 70 й інші проблеми: дах протікає (майже у кожній квартирі стелі мокрі); тріщать стіни сараїв; дитячого майданчика немає; під’їзд взагалі більше схожий на притон. Хоча комунальні послуги платять вчасно, переконують страждальці.
Люди шлють чолобитні у різні інстанції. Написали в Адміністрацію Президента України. Лист, мабуть, віддавав таулетним запашком, бо на Банковій зреагували блискавично. Переспрямували його до обласної адміністрації. Але…
Звернулися й у міськвиконком. Перший заступник міського голови Валентин Герасименко надіслав мешканцям будинку листа, в якому, зокрема, повідомив, що «влаштування нового дворового туалету потребує розробки проектної документації, погодження її з різними інстанціями». А на додачу ввічливий чиновник чемно привітав людей із Днем міста.
Колись давно у Європі природні відходи викидали із вікон на вулицю, часто на голови перехожих. Наші співрозмовниці переконують: до такого не дійде. Та все ж, коли приспічить, хочеться присісти цивілізовано. Зважаючи на те, що попереду холоди і 19 листопада – Всесвітній День туалетів.
| Полтава | Суспільство
Додати коментар
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном
