12 листопада, наприкінці зустрічі Президента Віктора Ющенка із кременчужанами у Міському палаці культури розігралась справжня драма. Задати питання попросилась учителька, яка схвильовано розповіла, що її саму та інші родини міська влада позбавила житла:
– 57 чоловік викинули на вулицю, – розповіла Валентина Холодняк. – Забрали речі, вивезли у невідомому напрямку під керівництвом влади. Як сказав віце-мер Порицький, ми там провели "шмон". Виставили на вулицю вчителів, лікарів, інвалідів, дітей, пенсіонерів. І ми зараз без житла, ми не маємо виборчого права.
– Тобто це пішло відселення за рішенням суду? – спитав Ющенко.
– Так, суд був сфабрикований, 26 рішень суддя провів одним днем, одним числом, підставляючи тільки прізвища... Підробили акти, які попідписували посадові особи. У мене є документ із прокуратури з Полтави, де прокурор Войцишин говорить, що все це відбулось за вказівкою Порицького Миколи Миколайовича. Скажіть, як так можна: викинути з квартири дітей? Тому що цей будинок – не потрібний, потребує капремонту… Та місце, там де будинок, шикарне…Віктор Андрійович, скажіть, будь ласка, як можна у цьому місті жити?
Пані Холодняк додала – її гуртожиток не єдиний, де виселяли людей. Те саме відбувалося з двома гуртожитками вагонобудівного заводу:
– Там теж судові справи, теж виганяють людей на вулицю, виселяють дітей. Як можна тут жити?
Зал здійнявся оплесками, Ющенку не дали вставити і "п‘ять" копійок.
– Мені соромно за такий приклад. Я благаю, благаю, я вам даю слово, я вам даю слово, якщо це справа судового права… – намагався відповісти на питання Президент. Та його не слухали. З місця піднялась ще одна мешканка гуртожитку – доволі горласта, яка без мікрофону спокійно перекрикувала Гаранта.
"Микола – Мовчіть, мовчіть… – спробував він зупинити "атаку". – Перше: якщо ви мені дасте матеріали, даю слово що Генпрокурор за моїм дорученням в рамках права зробить відповідну перевірку.
Ще одна "дійова особа" драми підірвалась із місця і, як по команді "струнко", стовбичила кілька хвилин – увесь час, поки говорила пані Холодняк. Нарешті віце-мер Микола Порицький "вистояв" собі слово.
– Ну нащо ви мене ображаєте, IQ не IQ…– звернувся він до когось із зали і продовжив. – На сьогодні у Кременчуці існує дуже багато гуртожитків. На жаль із практики відомо (ми протягом трьох років регулярно перевіряємо гуртожитки) – в них 30-35 кімнат здаються, у людей є інше житло. Це факти.
Тут його заглушив "жіночий хор". Президентське "шановні, шановні" не змогло вгамувати балаган, віце-меру довелося підвищувати голос:
– Матеріали знаходяться у прокуратурі, суді, і суд скаже, хто правий. Це комунальні гуртожитки. Усі у нас хочуть бути гарними, ми хочемо мати житло. І ви, пані… Постривайте, кажу я, заспокойтесь!! – гаркнув пан Порицький, звертаючись до галасливої жінки. Та горласта пані все одно щось викрикувала із місця.
– Я вас запевняю, приїде комісія. З понеділка може приїхати обласна прокуратура, якщо потрібно – Генеральна, – втрутився Ющенко, коли пристрасті трохи вщухли.
– Генеральну, генеральну! – відповів "жіночий хор".
– Я даю слово, що перевірка Генпрокуратури буде у середу-четвер. Протягом 10 днів попрошу дати оцінку, – підсумував Президент.
P.S. Обіцяна Президентом перевірка з Генпрокуратури, до Кременчука ще не їде. Ніяких повідомлень із Генпрокуратури з цього приводу не надходило, повідомила 17 листопада заступник прокурора Кременчука Олена Гольдінова.
Як відбувалося виселення людей
Наприкінці минулого року Автозаводський райсуд ухвалив низку рішень, згідно з якими 29 сімей із комунального гуртожитку по провулку Льва Толстого, 36 втратили право користуватися житлом. Після цього працівники ЖЕПу "Автозаводське" та управляючої компанії "Житлорембудсервіс" підігнали вантажівку і вивезли речі мешканців, коли їх не було вдома. З тих пір виселені люди відстоюють свої права в різних інстанціях. (Детальніше див. "ТелеграфЪ" №17 від 23.04.09 та №…) На даний час судові рішення скасовані за протестом прокурора, справи направлені на новий розгляд. Але 29 кімнат і досі опечатані. Суд має відбутися наприкінці листопада.
Вагонний завод теж намагався виселити кілька сімей зі своїх відомчих гуртожитків, мотивації були такі ж. Хоча мешканці проживали легально. У судах – три такі справи. Після того, як проблема набула розголосу, нових позовів по виселенню вагонзавод не подавав.
