У тяжкому протистоянні зітнулися три команди силачів: з Полтавщини, Черкащини та Донецька. До останнього етапу змагань зберігалась інтрига: хто ж переможе? Донецькі учасники жартували між собою: якщо хтось підведе товаришів – залишиться без квитка на потяг і піде додому пішки. Черкащани щоразу наводили жах на публіку – такі вже ці хлопці велетенські, страшно уявити, що буде, якщо програють та розлютяться! Наші учасники теж задніх не пасли: у першій вправі показали себе найкраще, потім то виривалися вперед, то поступалися суперникам.
Та все ж таки фінал назвав переможця – команду з Черкас. Збірна Полтавщини стала другою, а донеччани на третьому місці.
Дмитро Халаджі: «Хочу стати істориком»
Найсильніша людина світу і найскромніша зірка України. Він поставив 20 силових рекордів, відомий своїми унікальними здібностями далеко за межами України, але не вважає себе зіркою. Щирий і добрий велетень був таким привітним із журналістами, що вони запитали у силача про найпотаємніше…
— Які жінки подобаються таким могутнім чоловікам, як ви?
— Вродливі… (сміється). Жінка повинна бути жінкою – от і все.
— Ваша дружина теж займається спортом і поділяє ваше захоплення?
— Ні-ні, що ви… Силові вправи – це лише моє, й я не хотів би, щоб дружина теж займалася тяжкими вправами.
— Чи плануєте, що хтось продовжить вашу славу?
— Доньці лише 6 років, але вона точно не піде моєю дорогою. Зараз я треную себе сам, послідовників поки що немає.
— А скільки вам років?
— 31.
— Що для вас на першому місці: робота чи родина?
— На роботу витрачаю більше часу. Зараз працюю у Великому московському цирку, це означає багато гастролей. Об’їздив Росію, Казахстан, одним словом – СНД. Дружину теж іноді беру з собою.
— У вас спеціальна дієта?
— Ні, особливих дієт не маю, намагаюсь їсти натуральні продукти: домашнє молоко, м’ясо, яйця, сало теж обов’язково.
— Коли вперше дізналися про свою богатирську силу?
— У 10 років, коли зігнув удома кочергу, а мені за це влетіло (сміється).
— Невже малий Дмитро Халаджі був бешкетником?
— Хуліганом не був, але й поступливим хлопчиком теж. У школі вчився погано, мені було там нецікаво.
— Напевно, ровесники вас боялися?
— Мабуть. Але я і захищав багатьох, у мене було дуже загострене почуття справедливості.
— Чого ще хочете досягти в житті?
— Хочу стати істориком. Це мені дуже цікаво, обов’язково буду вчитися на історичному факультеті у Москві. Зараз я в академвідпустці, та й вуз зовсім інший — економіки та права.
— Які найближчі рекорди плануєте здійснити?
— Готую такий номер: я лежу на щиту, а підйомник ставить мені на груди автомобіль, що важить 1 тонну.
— Ви самі вигадуєте свої рекорди?
— Ні, найчастіше це номери відомих силачів світу. Взагалі у нас була дуже добре розвинена народна богатирська школа, потім цей спорт забувся, і зараз я хочу його відновити.
