Сьогодні про вовків говорять мешканці села Великі Будища Гадяцького району. Із сільських подвір’їв почали зникати собаки. Через деякий час господарі знаходили їхні понівечені голови. Зграя вовків напала на сторожа недіючої бурової, що знаходиться на території земель Великобудищанської сільської ради поблизу лісу. У народі цей лісок називають Соснівщина. Як розповідають селяни, увечері сторож, почувши страшний гавкіт собак, вийшов оглянути територію. На відстані він побачив, як вовки розривали собак. Чоловік заскочив у вагончик і почав кидати у зграю підпалені газети. Сіроманці відійшли, залишивши порвані тіла собак. Нахабних сірих хижаків впритул біля житлових будинків бачили ще кілька жителів. Люди розповідають, що вовки навіть удень не бояться заглядати на сільські подвір'я. Днями мешканець села бачив зграю «санітарів лісу», яка спокійно переходила дорогу у той таки лісок Соснівщину.
На щастя, оскільки домашня худоба зараз перебуває в закритих приміщеннях, хижаки задовольняються лише нещасними собаками. Великобудищани забили тривогу і звернулися до єгерів, та вовків відслідкувати не вдалося.
«Вовк – це хижак-бродяга, – говорить головний мисливствознавець Гадяцького лісогосподарства Володимир Кизь. – Кочує він на велику відстань. Сильні ноги переносять вовка на багато десятків кілометрів за день. Можливості вовка як мисливця дуже великі. Варто сказати, що без їжі вовк може обійтися протягом декількох днів, при цьому сили йому не зраджують. Вовк прекрасно озброєний. Великі ікла і потужні щелепи дозволяють йому вбивати навіть таких великих тварин, як лось або кінь. У лісовій зоні вовк тісно пов’язаний із людиною. Він погано пристосований до глибокого снігу, тому для пересування часто використовує дороги, стежки, лижню. Крім того, людина при веденні господарства мимоволі стає годувальником вовка. Таким чином, в освоєних районах лісової зони вовк став супутником людини, що зробило його особливо небезпечним і, звичайно, переслідуваним. Ми контролюємо рух і появу вовків. Днями перевірили місця їхніх лігв, які вони влаштовують в добре захищених місцях. Цікавим фактом є те, що спілкуються вовки за допомогою міміки, виразних рухів та поз. Міміка в вовка більш чітка, ніж в собаки, доповнюється постановкою вух і забарвленням морди».
Випадки, коли вовки та лисиці з’являються в селах Гадяччини, мають місце. У Сарах лисиці наблизилися впритул до людських дворів. Хитрухи і вдень спокійно «господарюють» на сільських подвір’ях.
