Для цього існують енергозберігаючі лампочки. Але вони містять ртуть, що і насторожує споживачів. Їх не можна просто викинути до сміттєвого баку. Адже такі лампи потребують спеціальної утилізації. Та для пересічних жителів проблема утилізації небезпечних відходів не вирішена.
— За нашими даними, у Полтавській області тільки 130 тисяч з 1 мільйона 300 тисяч ламп, що містять ртуть, утилізуються, — розповідає Олексій Согоконь, директор ТОВ фірма «Діола». — Тобто, із загальної кількості ламп, яка продається у нашій області за рік, утилізується лише 10%.
Питання громадян стосовно утилізації відходів не вирішено до цього часу.
— За всі побутові відходи громадян повинні відповідати органи уповноважених виконавчих комітетів територіальних громад, — продовжує Олексій Олексійович. — Тобто якщо це село, то відповідальність несе сільська рада. Якщо це місто — міськвиконком. Та насправді, лампи з вмістом ртуті ніким не збираються, і не утилізуються. Вирішення цієї проблеми, особисто я, бачу лише тільки після внесення змін до чинного законодавства. І на мою думку, треба, щоб за утилізацію відповідав і той, хто заробляє на цьому гроші, солідарно з власниками відходів. Наприклад, на Заході розумні люди у вартість небезпечних виробів включають і складову на подальшу їх утилізацію. Потім такі суб’єкти (виробники та імпортери) перераховують ці кошти до фонду організації утилізації. Це як один із варіантів вирішення давно посталої проблеми утилізації небезпечних відходів. У нашому випадку, я вважаю, що після внесення змін до законодавства, вирішення проблеми має діяти за схемою. А саме: одні суб’єкти продають, люди користуються, а після закінчення строку експлуатації — органи місцевого самоврядування збирають ці відходи і віддають на утилізацію.
Ціна на послугу фірми, яка утилізує лампи з вмістом ртуті, залежить від кількох факторів.
— Ціна послуги залежить від марки ламп, від кількості в разовій партії, місце знаходження підприємства, у якого необхідно забрати небезпечні відходи. Адже щоб перевозити такі предмети потрібно відповідну ліцензію. Тож фірма по утилізації робить затрати на перевезення (витрати на паливо). Також ціна залежить від багатьох інших обставин (наприклад, упакування). Ціна за 1 лампу коливається від 1-ї до 4 гривень.
Заступник головного державного санітарного лікаря області поділився з журналістами «Кола» своїм баченням вирішення проблеми полтавців щодо утилізації небезпечних відходів.
— Якщо для підприємств проблема утилізації вирішуються послугами фірми «Діола», то для пересічних жителів Полтави – ніяким чином не вирішуються, — говорить Микола Асаул, заступник головного державного санітарного лікаря області. – Я думаю, що було б добре, якби зробили павільйони для збору таких небезпечних відходів. Наприклад там, де у нас місцевий пункт збору макулатури. Люди могли б приносити туди такі небезпечні відходи. А підприємства по утилізації їх би тоді забирали.
Енергозберігаючі лампи містять токсичну речовину 1-го класу небезпеки.
— Раніше суспільство використовували лампи розжарювання, — розповідає Олексій Согоконь . — А на початку минулого століття у побуті почали використовуватися люмінесцентні лампи. Особливість їх утому, що утворювати світло без вмісту ртуті вони не можуть. Тож з одного боку, ці лампи споживають менше електроенергії. А з іншого боку, вони містять ртуть, що є речовиною 1-го класу небезпеки. У одній люмінесцентній лампі міститься від 5 до 120 мікрограмів ртуті. У компактній люмінесцентній лампі – до 5 мікрограмів. І у випадку розбиття такої лампи, коли відразу її не прибрати, – вміст парів ртуті перевищить граничнодопустимі норми.
На полтавському заводі, що виробляє люмінесцентні лампи, запевняють, що вміст ртуті у таких лампах є мізерним. І у випадку розбиття вони загрози людському організму не несуть.
— Усі газорозрядні лампи створюються за відповідним міжнародним стандартом «МЕК», — стверджує Наталія Семенова, начальник відділу маркетингу (збуту) заводу «ГРЛ». — Усі виробники орієнтуються на цей стандарт. Там вказані стандартні санітарно-гігієнічні норми щодо дозування ртуті. І лампа повинна відповідати цим вимогам. Насправді, у лампах містяться лише пари ртуті, десь 6 мікрограмів. Тож у разі розбиття такої лампи вдома – на організм людини така кількість не впливає.
Працівники СЕС теж стверджують, що небезпеки при розбитті енергозберігаючої лампи, яка містить 6 мікрограмів ртуті, немає.
— Гранично допустима доза концентрації ртуті для людини – 0,0003 мікрограм ртуті на 1 кубічний метр в атмосфері, — повідомив Микола Асавул. — У випадку розбиття енергозберігаючої лампи, яка містить 6 мікрограмів ртуті, при провітрюванні, не становить безпеки для людського організму. Просто необхідно швиденько провітрити кімнату.
Поради полтавцям у випадку розбиття термометра (а також інших речей, що містять ртуть)
Передусім слід негайно вивести з приміщення дітлахів: блискучі кульки виглядають вельми привабливо, і малеча може їх проковтнути. У цьому випадку без лікарської допомоги не обійтися — ртуть може спричинити серйозні ушкодження слизових оболонок травного тракту. Також потрібно ізолювати тварин — шерсть легко вбирає ртуть і стає джерелом випаровування металу.
Місце, де вона розлита, краще підсвітити. Для цього на деякій відстані від забрудненої ділянки поставте електричну настільну лампу так, щоб світло падало на ртутну калюжку збоку. Тоді всі сріблясті краплини буде видно, як на долоні, і можна буде приступати до їх збирання, одягнувши на руки гумові рукавички й захистивши відкриті ділянки шкіри.
Віник або жорстка щітка для збирання ртуті не підходять, найкраще збирати ртутні горошини, накочуючи їх на аркуш паперу іншим м’яким аркушем. Також зручно збирати її ватним тампоном, змоченим олією.
Рідину, що потрапила у щілини підлоги, слід посипати піском, разом з яким вона легко вимететься м’яким пензликом на папір. Можна використати шматочки вати, змочені 0,2 % розчином марганцівки. З вати або з аркуша паперу ртуть треба акуратно струшувати в наповнену водою або розчином марганцівки скляну ємність. Туди ж висипте пісок, що містить ртутні частинки, і ртуть, що залишилася в розбитому термометрі. Можна також «засмоктати» кульки в гумову грушу.
Для знезараження (адже частинки ртуті можуть бути настільки малі, що їх не видно) треба провести дезінфекцію. Місце розливу слід змочити 0,2% розчином марганцівки або мильно-содовим розчином (30 г соди й 40 г мила на літр води). Непогано протерти будь-яким із цих розчинів близько розташовані від забрудненої ділянки дерев’яні й металеві поверхні. Через 1,5-2 доби дезінфікуючий розчин можна змити чистою водою.
Якщо ртуть потрапила на одяг, то його треба терміново обробити: спочатку промити в холодній воді протягом 30 хвилин, потім ще 30 хвилин — у мильно-содовому розчині при температурі 70-80° С, потім 20 хвилин за такої ж температури в лужному розчині і добре прополоскати в холодній воді.
Після всіх цих процедур ліквідатору маленької ртутної аварії для профілактики отруєння треба пити якнайбільше рідини, оскільки ртутні утворення виводяться з організму через нирки.
