— Ахмеде, чи не втрачали віри у можливість перемогти, адже до матчу проти «Севастополя» у «Ворскли» ніяк не виходило здолати суперника?
— Ми знали, що маємо перемагати. Це мало трапитись раніше, та ми безглуздо втратили перемогу у домашньому матчі проти донецького «Металурга», і це певним чином підкосило психологічну впевненість. Та наполеглива праця повернула нам не тільки результат, але й видовищну гру, якої зачекались від нас вболівальники.
— Остання перемога ознаменувалась твоїм гольовим «дублем»…
— Так, це дуже приємно. Але кожен гол був наслідком взаємодії багатьох гравців команди. Я дуже вдячний партнерам, що вони допомогли мені оформити перший «дубль» в українській Прем’єр-лізі. Раніше двічі за один матч вдавалось забити лише у складі молодіжної команди «Ворскли».
— Загалом навесні ти забив три голи з п’яти командних. Двічі тобі асистував новачок команди Дмитро Осипенко. Дебютанти вже адаптувались до нових умов?
— Так, для цього ми і працювали взимку на зборах. Не можу сказати, що гольові передачі від Дмитра є несподіваними. Ви бачили — обидві комбінації у матчах проти «Металурга» та «Севастополя» були дуже схожими між собою. Це не випадковість, а наслідок награних нами комбінацій.
— Мабуть, є бажання повторити такий успіх у Дніпропетровську?
— Тепер нам має бути легше. Хоча «Дніпро» дуже авторитетна команда, ми їдемо перемагати її. У підопічних Хуанде Рамоса чудовий підбір гравців, особливо, що стосується середньої лінії. Ми це врахуємо і спробуємо налагодити контргру. Наше завдання просте — забити, не пропустити та здобути три очки. Досвід успішних ігор проти кваліфікованих команд у «Ворскли» є — тож боятись нам нікого.
— Взагалі для твоєї команди поки що календар весняних матчів не надто сприятливий…
— Так. Можливо, саме через це набрали не так багато очок. Звичайно, найсильніше враження справили «динамівці» Києва, але і «Металіст», і донецький «Металург» — команди, які небезпідставно претендують на високі місця. Втім, у зустрічах проти сильних команд є свої плюси: можливість перевірити себе та підвищити власну майстерність.
— Ахмеде, ти вже досить давно в Україні. Звик до нашої країни?
— Так. Вважаю себе вже полтавчанином, оскільки вдома маю змогу перебувати не більше двох місяців на рік. Тут мені подобається. Не останнє місце займає той факт, що рівень Прем’єр-ліги невпинно зростає. Отже мене все влаштовує як на побутовому рівні, так і в плані професійної діяльності.
— Свого часу ти викликався під прапори своєї збірної…
— Так, кілька разів отримував запрошення. Але недавня травма призвела до того, що я багато пропустив у виступах за «Ворсклу». Щоб бути у сфері уваги тренерів збірної, треба мати постійну ігрову практику. Певний час через об’єктивні умови я не мав такої нагоди. Повертаюсь до гри лише зараз. Сподіваюсь, звичайно, що про мене не забули, а я своїми виступами спробую нагадати про себе. З іншого боку, збірна Албанії, як правило, грає з одним форвардом, і конкуренція за це місце є надто високою. Адже мої співвітчизники досить успішно грають і у Серії «А», і у Бундеслізі, і в інших сильних чемпіонатах. Тож мені потрібен час та наполегливість для участі у національній збірній.
