А зазнавши поразки, знищити безцінні пам’ятки історії та культури. Що трапилося з музеями обласного центру у період Великої Вітчизняної війни та як повернулись колекції, дізнавалось «Коло».
Музей Панаса Мирного майже не зазнав агресії
Полтавський літературно-меморіальний музей Панаса Мирного під час війни майже не постраждав, запевняє науковий співробітник Вікторія Пащенко. Більше того, музей не викликав в окупантів великої цікавості. Пані Вікторія припускає, мабуть тому, що на будинку не було вказано, що це установа культури.
На початок війни музей займав лише дві кімнати, в інших жила дружина Панаса Мирного Олександра Михайлівна та син із родиною.
Цінні речі з музею – листи, рукописи, фотографії – були упаковані й вивезені в евакуацію до Уфи, за словами Вікторії Вікторівни. Це зробив Михайло Рудченко, син Панаса Мирного й перший директор закладу.
До початку війни, у 1939 році почали організовувати музей. У 40-му музей відкрили, але ремонт зробити не встигли.
– Будинок стояв без ремонту, обдертий, зі старою неремонтованою дерев’яною верандою, – каже Вікторія Пащенко. – Німці приходили до будинку, збереглися відомості, що дружина Панаса Мирного Олександра спілкувалася з німцями їхньою мовою (Олександра за походженням німкеня), захищала споруду. Єдине, що робили окупанти, – пробували підпалювати будинок, двері входу.
Під час війни гітлерівці хотіли зробити в Полтаві єдиний великий музей, перемістити речі з маленьких музеїв у єдиний. Михайло Рудченко не допустив цього.
– Михайло заховав книги та інші речі, які залишилися у сараї й у дворі, – каже науковий співробітник музею. – Надійно закопані сімейні речі окупанти не змогли знайти.
У 1943 році, коли покидали Полтавщину під наступом червоноармійців, німці зруйнували пам’ятник Панасу Мирному (хоча в період окупації навіть виготовили хрест на його могилі). Вони знищили будинки, де письменник жив відразу по переїзді до Полтави. Дружина, на той час уже 80-річна, померла у травні 1943 року, коли обласний центр ще не був визволений. Жінка тоді дуже хворіла.
По закінченню війни, в 1945 році до музею повернули евакуйовані речі. Відновили дерев’яні конструкції, паркан, побілили будинок.
Евакуйовані експонати краєзнавчого музею вціліли, інші німці трощили
До війни у фондах Полтавського краєзнавчого музею налічувалося понад 118 тисяч експонатів, пише в авторській науковій роботі краєзнавець Світлана Стадник. З початком війни, щоб зберегти музейні експонати від окупантів, деякі старовинні речі були евакуйовані до міст Уфа, Красноярськ, Свердловськ, Тюмень (старовинна зброя, одяг, картини).
Цікава історія трапилася під час евакуації зі старовинним Пересопницьким Євангелієм, пам’яткою XVI століття. Воно зникло. Але в останню хвилину хтось із працівників всунув його у ящик із виробами прикладного мистецтва. Зараз на Пересопницькому Євангелії українські президенти присягають на вірність народу, але на копії. Оригінал зберігається в столиці.
У вересні 1941 року експонати, зокрема цементові й гіпсові постаменти, німецькі окупанти винесли на подвір’я й розбили молотком.
Цікавим фактом є те, що німці брали речі з музею під розписку, забов’язувалися їх через деякий час повернути. Але часто не дотримувалися свого слова. Наприклад, один німецький генерал наказав солдатам забрати картину Миколи Ярошенка «Гірські орли».
– На жаль, картина на даний час втрачена, – каже Наталя Кузьменко, старший науковий співробітник краєзнавчого музею.
Того ж 1943 року музейні експонати розкрадали. До закладу підїжджали автомобілі, німецькі солдати завантажували до них експонати. З художнього відділу було вивезено 110 картин, 66 одиниць меблів, 40 старовинних ікон, велику кількість килимів, рушників, плахт.
– Найстрашнішим періодом для музею стали 21 й 22 вересня 1943 року, – розповіла Наталія Вікторівна. 21 вересня, о восьмій годині ранку, у вхідні двері музею увірвалося близько 40 гітлерівців. Офіцер вишикував солдат у вестибулі, віддав наказ і солдати розбігалися по залах, знищуючи все на своєму шляху. Офіцер розбив дві японські вази і велике дзеркало. Окупанти розбивали вітрини, шматували бібліотечні книги. Потім зали музею залили бензином та термічною рідиною й підпалили. За день 21 та ніч 22 вересня згоріли третій і другий поверх. Вранці 22 вересня під’їхав новий загін фашистів, німці облили бензином підвальне приміщення, де зберігалася бібліотека, архів. Від високої температури гранітні стіни фундаменту потріскалися, залізні перекриття погнулися й поплавилися.
Коли радянські війська увійшли в Полтаву, на тротуарі біля музею лежало вісім обгорілих трупів: шість чоловіків, жінка, 10-річна дівчинка. Очевидці казали, ці люди намагалися врятувати експонати та розлючені фашисти вкидали їх у вогонь живими (фото з понівеченими тілами можна побачити на тематичних стендах музею – прим.авт). У повоєнний період заклад починають відновлювати, ремонтувати.
Речі, пошкоджені окупантами, реставрують і понині.
У будинку Володимира Короленка жив німецький комендант
Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, музей Володимира Короленка продовжував працювати. Під час окупації деякі експонати знаходилися у Свердловську, – розповіла Олеся Кудря, науковий співробітник музею. – А в будинку письменника жив німецький комендант. Його імені, відомостей про цю людину не збереглося. Очевидці тих років розповідали працівникам музею, що німецькі окупанти часто викидали речі з будинку Володимира Короленка на вулицю, як сміття. Місцеві підбирали їх, забирали собі. Після війни свідомі полтавці повертали речі, а деякі пропонували навіть купити (такі випадки траплялися після війни)!
Як поділилася з журналістом Олеся Кудря, німець, який жив у будинку під час окупації, подарував одній полтавці велике старовинне дзеркало. Вона згодом віддала його музею.
Під час війни будинок зазнав значних руйнувань, німці, відступаючи, намагалися знищити будівлю.
У 1946 році до 25-річчя від дня смерті письменника дім-музей було відновлено. У 1978 створена меморіальна квартира Володимира Короленка.
