Вже два місяці вони фактично не живуть нормальним життям (хоча що вважати нормою?). Вже навіть впертий, як віслючок, власник нашої газети Серьожа (Сергій Васильович Попович) стогне і розповідає, як йому доводиться відпрошуватись у іншого співорганізатора Юрія Срібного: «Федосійович, можна я на 20 хвилин додому пообідати збігаю». Словом, «зашились» хлопці. Але сказано це у доброму сенсі слова. «Зашились» тому, що хочуть, щоб все було класно, на високому рівні. А щоб так було потрібно мало спати і багато працювати.
А про що ж власне просили написати? А про те, що фестиваль відбудеться. Фукусіма далеко, війни немає, отже, можна й погуляти. Хоча буквально вчора, у вівторок, 27 червня сиділи троє організаторів до 2-ої ночі і думу думали. Думали на тему: «Проводити фестиваль чи перенести на інший час?» Головною проблемою, яка заважає проведенню фесту, є погода, дощі, котрі надто затяглися. Саме погода призвела до того, що деякі подібні заходи не відбулися, а розкручена «Країна мрій» зібрала рекордно малу аудиторію.
Та все ж вирішили — проводимо. Незважаючи на примхи погоди, втому організаторів та інші об’єктивні та суб’єктивні причини.
До речі, про суб’єктивні причини. Для всіх, хто живе в Кобеляках, надто — опікується проведенням фестивалю «Вйо, Кобеляки!», не є секретом, що категоричним противником цього дійства є місцевий начальник міліції. Він про це навіть у ЗМІ заявив. Що ж, це його право як людини. Ніхто не зможе примусити Сергія Миколайовича любити рок-н-рол, реггі чи хард-рок. І він не один такий.
Але Терела не просто громадянин, він — посадова особа. Причому така, що може влаштувати «пресинг по всьому полю» як учасникам, так і глядачам фестивалю.
Але не потрібно й цього боятися. Знаючи Сергія Миколайовича особисто, спілкуючись із ним у нормальній обстановці (без алкоголю — це принципово важливо) і не маючи власних проблем із Законом, зробив висновок, що він людина добра і досить порядна. Це, звичайно, моє власне, суб’єктивне враження. Нормальні і всі інші місцеві міліціонери, які б жахи про них не писали різного роду «правозахиснички». На мою, знову ж суб’єктивну думку, організаторам потрібно разом із першими особами місцевої влади та начальником міліції заключити «джентльменську угоду». Це ж все-таки рок-н-рол, а не концерт до якогось там з’їзду КПРС.
Я особисто на «Вйо» піду. Приїжджає Горбік із Дніпра. Тут, живий і здоровий Костя, можливо й Казя підтягнеться. Так що, одягаю празникову футболку із Морріссоном — і вперед, фестивалити.
І наостанок прохання до всіх, хто має йодисте срібло чи вміє камлати. Постріляйте в хмари або пошаманьте. Нехай дощ на два дні перепочине.
