Зінаїду Петрівну на День села, де їй вручили подяку за кращу домашню клумбу, збирала онука. Про свій симпатичний макіяж жінка розповідає весело:
— Кажу, краси мене, Асю, бо я ж у тебе не тільки гарна, а ще й современна!
Як говорить Зінаїда Петрівна, ця ділянка бралася колись під забудову. Зараз тут є і саморобне озерце, обкладене бутовим каменем, і альтанка для відпочинку, і тин із ляльковими господарями, і надзвичайно красиві клумби.
— А коли ж будуватися почнете?
— А як джек-пота виграю. Тоді буду всім строїтєлям тільки заказувать: отут хочу те, а отут — оте!
Господиня дачі 29 років відпрацювала у сільгосптехніці, зараз на пенсії. Цю енергійну жінку свого часу запрошували навіть на передачу «Пусть говорят» Андрія Малахова. Коли у Старицьківці кілька років тому на зрізі груші проявився образ Богоматері, Зінаїда Петрівна поїхала туди зі своєю проблемою і їй допомогло. Тоді приїжджали до неї кореспонденти з Москви, і директор програми телефонував, та вперта жінка затялася:
— Ми люди сільські, прості, а ви на нас будете гроші зароблять. Не хочу!
Про свою любов до цього шматочка землі розповідає так:
— Хазяйство держать тепер нема смислу. Невигідно. А цим я живу. Буває голова заболить — на дачу. І до темряви тут. Уже люди хвости коровам помили, а я товчуся. Допомагає від усього.
До кожного кущика, кожної квіточки, кожної грушки на гілочці балакаю. Природа це любить, до неї треба балакать. Чоловік, Василь Омелянович, іноді аж сердиться, бурчить, що тут пропадаю цілими днями. Але й помагає потроху. А як зацвіте усе, приходить любуватися разом зі мною, каже: «Ой і гарно ж!».
