Я проходила обстеження у Кременчуцькій міській поліклініці №4. Вражень – море.
По-перше, це кабінет №105 – кабінет долікарняної перевірки. Чергу до нього можна порівняти з радянською за продуктами. Певно, цього можна було б уникнути, якби у приміщенні сиділи хоча б 2-3 медсестри. Однак ні, сидить одна вельми «ввічлива» жіночка. Своїм басом вона кілька разів при мені заспокоювала і шикувала чергу за порядком (перший, другий, третій…).
Всередині мене відправили до каси, щоб я оплатила у рамках благодійного внеску 40 грн. на рахунок поліклініки (внесок з інвалідів не стягається). На моє резонне запитання «За що такі гроші?» відповіла: «Це за здачу аналізів, прийом лікарів і т.д. І взагалі, таку міру допомоги встановив президент. Не подобається – іди жалуйся».
Потім я заплатила ще 1 гривню за сам бланк довідки (вартість довідки по поліклініках міста коливається від 1 до 5 гривень).
Кажуть, що в цьому кабінеті можна домовитися про купівлю готових результатів комісії (вартість хабару складає 50 – 100 гривень). Але ми легких шляхів не шукаємо. Тож чи правда те, що кажуть, не дізнаємось.
Нарешті, після отримання бланку можна починати обхід.
Найшвидше вдалось потрапити до ЛОРа та невропатолога – черги майже немає, прийом проходить у лічені хвилини.
Далі йдемо до окуліста. Тут є невелика черга, бо зір справді перевіряють, а не як у інших кабінетах: «Скарги є?», якщо немає – роблять відмітку.
Наступний у списку – хірург, але дівчатам до нього зась поки не пройдуть гінеколога. До жіночого лікаря черга невелика, тут обстежують якісно, але за набір для обстеження потрібно платити окремо (цікаво, чому його вартість не входить до тих 40 грн.). Отримавши автограф хірурга йдемо до стоматолога. На жаль, мені не пощастило – лікар поліклініки був у відпустці, тому довелося їхати аж до стоматлікарні на Аврорі. Лікар за перевірку в неробочий час взяв 5 грн., ледь глянувши мені до рота (не допоміг навіть чарівний чек за 40 грн.).
Окрема пісня – здача аналізів (крові, сечі та серцебиття). Якщо із серцем усе зрозуміло (вартість аналізу складає 4 грн., але я за нього не платила) – зайшов – вийшов – результат через 4 дні, то з іншими цікавіше.
По-перше, це місце знаходження лабораторії – аж 3-й поверх, самі розумієте, який там запах.
По-друге, час роботи: – аналізи приймають лише годину з 8-ї до 9-ї, а бажаючих о-го-го. Щоб бути першими, люди займають чергу із самого ранку. Швидкість прийому залежить від кількості робочого персоналу (одного дня була одна медсестра, іншого - троє). Тут чек діяв – я ні за що не платила.
На бланку ще були записані психіатр та дерматолог, але мені їх викреслили, мотивуючи тим, що вони для вступу не потрібні. На останок потрібно потрапити до терапевта вже маючи на руках усі результати аналізів. Один розпис – і ви вільні.
Отже, пройти комісію можна протягом 2-4 днів. Для студента – це хороший удар по кишені, і тепер думаю – чи не легше було дати хабара та не турбуватись.
Також будьте готові до грубості: ввічливість та стриманість у черзі зараз не в моді. Номери «я швидко», «мені тільки спитати» та «я тільки подивлюсь» не проходять, а дотримання порядку в черзі – це взагалі фантастика! Здавалось би, дорослі люди, а все прагнуть обдурити та пролізти пошвидше. Що ж до оплати, то можна зробити висновок, що медицина в Україні виживає як може – якщо уряд не допомагає, то в нагоді витрушені гроші з пацієнтів.
