Церкві Різдва Богородиці — 230 років

В духовному піднесені православний люд Пирятинщини відзначає 230 років церкві Різдва Богородиці. Більше двох сторіч височить цей прекрасний храм. Він вливається в мальовничий ландшафт древнього міста Пирятин, надаючи йому духовного відтінку.
Багато людей щонеділі відвідує богослужіння, відгукується на церковний дзвін, який сповіщає про те чи інше свято.
Різдво-Богородичний храм є пам’ятником архітектури загальнодержавного значення. Він занесений до багатьох довідників.
Тут кожний, хто має бажання, може помолитись, поставити свічку, бути учасником богослужінь , брати активну участь у житті церкви.
Збудований храм в 1781 році на кошти Андрія Ільченка. Собор являє собою муровану одноярусну, прямокутну в плані тридільну споруду. Фасади завершені карнизом з трикутними фронтонами. Центральна частина перекрита склепінням і завершена восьмигранним барабаном з банею. Поверхня стін прикрашена складною ліпниною наличників, характерних для українського бароко. Собор-унікальна і своєрідна споруда, що тісно пов’язана з дерев’яною монументальною архітектурою.
На великому історичному путі було багато   визначних подій. В 1871 році собор широко відзначав своє століття. З нагоди ювілею в Полтавському архіві збереглась проповідь. В ній
храм постає духовним центром, а також Заповіт предків-ходити в храм і творити добро доки дається Богом життя.
Поряд з світлими сторінками бува і час випробувань. З 1960-1989 рр. храм був закритий. Трагічна доля випала на усю внутрішню частину, і зокрема, на іконостас. Усі ікони були понівечені, цінні привласнені. З приводу цього в народі передається така історія. Награбовані ікони привезли в одну з міських котелень, грізний райкомівський голос наказав їх спалити. Та працівники котельні категорично заперечили. Вони запропонували першу ікону вкинути в палаючу піч, секретарю райкому, але той також відмовився.

Причина відмови невідома, але вона засвідчує, що гоніння на Церкву нав’язувалось чиновниками вищого рангу.
У 1988 році, коли Україна відзначала тисячолітній ювілей хрещення Київської Русі, тисячі віруючих Пирятинщини поставили питання про відкриття храму. Навіть на той час, ця благородна справа вимагала титанічних зусиль. Та врешті-решт Божа істина перемагає: релігійна громада внаслідок вказівки столичних інстанцій отримала реєстрацію. Громадський рух став рушійною силою щодо зламу стереотипу упередженості та надуманих підозр.
Для відбудови храму потрібно було багато зробить. Був призначений Високопреосвященним Савою, архієпископом Полтавським і Кременчуцьким перший священик ієрей Степан Ковбасяр, потім служив ієрей Миколай. З 1990 року служить протоієрей Михаїл Ціко.
У 1996 році храм відвідав митрополит Феодосій. Також в храмі служили архієпископ Филип та єпископ Євлогій.В храмі побувала чудотворна ікона святої Великомучениці Варвари та мощі святого Димитрія Ростовського.
Особлива атмосфера панувала в храмі напередодні 2000 року. З цього приводу та з ініціативи громадської організації „Світ через культуру” керівник Ганна Дмитрівна Синяк органами місцевого самомоврядування була передана книга 1874 року випуску, яка належала храму. А також проведений конкурс художньої роботи в якому виявлено різьбяра, що потім вирізав чотири колони для храму, які високо оцінені майстрами з м . Чернігова. Це стало добрим жестом з боку влади та громадської організації, що знайшло позитивний відгук серед багатьох віруючих.
Визнаючи храм духовною опорою, жителі с.Усівка Пирятинського району, передали на довічне згадування список жертв голодомору. Він був переданий головою сільської ради, в присутності всіх жителів села, настоятелю прот.Михаїлу Ціко. Список не використовується в політичних цілях.
За період відкриття храм набув доброго іміджу. В ньому панує відчуття живого Бога, де відкривається емоційний простір для
життя церковної громади в її найглибшій свідомості, богослужбовому та містичному досвіді. Правиться Божественна
Літургія, на котрій віруючі причащаються святих Христових Таїн, здійснюється Таїнства: покаяння, хрещення, вінчання, єлеєосвячення-всього того, що складає сутність релігійного життя.
У нових соціалальних умовах церква вносить позитивізм, виховує патріотизм, прививаючи любов до України як великої європейської держави з багатою православною культурою. Окрилена вірою людина готова прийнять служіння суспільству.В 2007 році храм відвідав Голова Верховної Ради В.М.Литвин.
В етнокультурному просторі храм облагороджує суспільні           настрої, створює гармонію з навколишнім світом, забезпечуючи взаємозв’язок поколінь. Храм передає нащадкам заповіти минулого-примножувати краянські надбання, обминаючи тектонічні злами в житті.
В цей знаменний час хочеться висловити подяку багатьом людям за підтримку та розуміння. Велика когорта поціновувачів, а також, активних учасників не дають згаснути Православній вірі.
Храму посвятив віршовані рядки місцевий поет В.Корсунський
Отут хрещений я; дивлюся знову і знов
      На хрест, що у промені сонця сяє,
      І пташкою летить моя свята любов
      Туди, де душі тих, кого немає.

       А церква та стоїть вже понад двісті літ,
       Стрічає вранці сонечко зі сходу.
       Хрещусь і в душі бажаю вічно жить
        І церкві тій і нашому народу.

Шанобливе ставлення до пирятинської святині завжди помітне серед всіх верств.
Естафета служіння передається з покоління в покоління і так понад два століття виконується Богом призначена місія.
В час святкування 230 років   релігійна громада висловлює щиру вдячність Преосвященнійшому єпископу Миколаю за архіпастирську опіку над історичним храмом та його багатогранну діяльність на Благо Святої Церкви.

Логін:
Пароль:
запам'ятати