Бути патріотом вже модно
Колись наші бабусі і дідусі з гордістю носили червоний галстук і комсомольський значок, а сьогодні лише одиниці молодих людей демонструють свої патріотичні почуття. Причому воліють це робити стильно: для цього потрібна сміливість, креативність і навіть почуття гумору. Сучасні молоді патріоти з легкістю ставляться до державної символіки: нині тризуб можна намалювати на сорочці, а синьо-жовту стрічку вплести у коси. У кременчуцькій дизайн-студії «V&K» вже не дивуються оригінальним виявам любові до рідного міста:
— У нас замовляли футболки з надписами «Я люблю Кременчук», і не тільки. Одного разу попросили виготовити шкарпетки із таким надписом. А одній дівчині дуже сподобалися сережки з мініатюрною фотографією Крюківського мосту. Щоправда, візуально людям подобаються речі з місцевою символікою, але до замовлення справа доходить рідко. Ще рідше ми бачимо молодь у «патріотичному» одязі на вулиці.
I все ж таки, більшість вирощених на українському хлібі та салі хлопців і дівчат чомусь частіше освідчуються в любові Британії, Нью-Йорку та Парижу. Як запевнили в дизайн-студії, замовлень з надписами «I love New York» чи зображеннями Ейфелевої вежі у рази більше, ніж виявлення почуттів до України і Кременчука. Хоча, зрештою, наскільки важлива атрибутика, якщо любов живе у серці?
Свій патріотизм нинішня молодь активно демонструє також і в соціальних мережах. Наприклад, «ВКонтакте» нараховується чимало груп за інтересами з надзвичайно емоційними назвами: «Улюблене місто Кременчук», «Закохані в Кременчук люди», «Кременчук – нас у цьому місті має бути 52 мільйони» тощо. До речі, у кожній групі – від 150 до кількох тисяч учасників. Тож, якщо порахувати всіх, вийде чимала армія молодих патріотів. Залишається тільки сподіватися, що дорога від слів до діла у нашої молоді буде короткою і любов до рідного міста виллється у безліч добрих і корисних справ.
Сувенір на згадку
Продукція з символікою Кременчука нині популярна і в сувенірних магазинах. Як кажуть продавці, найбільше користуються попитом практичні речі: чашки, пивні келихи, магніти на холодильник тощо. За бажання придбати більш статусну річ обирають репродукції фотографій старого Кременчука, дерев’яні різьблені тарілки або позолочений герб міста як оригінальну деталь інтер’єру в кабінеті. Варто зазначити, що асортимент наразі дуже широкий, як, власне, і ціновий діапазон: від 5 грн за дрібничку до понад 400 грн за річ, що має певну художню вартість.
Чому ми боїмося здаватися провінціальними?
Чому ми гордо носимо вишиванку в Києві, але у своєму місті соромимося говорити українською мовою чи якось по-іншому демонструвати свою любов до Кременчука? Психологи стверджують, що всьому причина – комплекс провінції. Ми боїмося здаватися другим сортом, тому з задоволенням демонструємо причетність до «вищого» прошарку суспільства. Поспостерігайте: випускник сільської школи з гордістю називає себе кременчужанином, якщо вступив до місцевого вузу, але вчорашній кременчуцький школяр, навчаючись у Києві, соромиться рідного міста і будь-що хоче зватися киянином.
Як кажуть науковці, комплекс провінційності з’являється у людини, яка невпевнена у собі і має низьку самооцінку. Причому відчувати себе провінціалом і бути ним – це різні речі. Можна жити у глухому селі і залишатися соціально активним, не зациклюватися на власних потребах та забобонах. Класичний провінціал живе за принципом: «Щоб не гірше, як у сусідів», і заганяє себе в рамки стереотипів. Натомість кращі представники провінції намагаються реалізуватися, постійно розширюють світогляд.
Герб Кременчука і фен-шуй
Ми добре пам’ятаємо дискусію навколо тризуба, але герб нашого міста теж має цікаву історію й символіку.
Перший герб Кременчука був затверджений 24 квітня 1798 р., – розповідають співробітники Кременчуцького краєзнавчого музею. Він був промовисто лаконічний: на синьому полі – срібна стрічка, що символізує Дніпро. За канонами геральдики, синій колір промовляє про красу та велич, як то кажуть, свідчить про «блакитну кров». А срібний (або білий) символізує чистоту устремлінь.
Що стосується розшифровки за фен-шуєм, то синій уособлює божественні сили, а білий, у свою чергу, символізує молодість та правду.
Як бачимо, в кольорах кременчуцького герба закладено потужну життєдайну енергетику ще нашими пращурами.
Цікаво, що в 70-ті рр. минулого століття герб хотіли змінити. Міська влада оголосила конкурс на створення нового герба, який «розповідав» би про досягнення соціалістичного Кременчука. Так, у гербі з’явилася шестірня (символ індустріалізації) та серп і молот. А могли б бути й інші цікаві елементи: вже тоді пропонували намалювати на гербі жовтий тюльпан – як символ конструктивної сили і позитивної енергії. Цю пропозицію висловлював один з учасників конкурсу Петро Потапенко, пояснюючи, що біоенергетика герба має велике значення.
Після проголошення Незалежності герб знову вирішили відкоригувати. У результаті нинішній головний символ мало чим відрізняється від початкового. За кращими традиціями середньовіччя, герб Кременчука розміщений на щиті (таку форму мають саме польські щити), його вінчає корона з трьома зубцями, а в центрі – все те ж синє поле з білою стрічкою.
ВКонтакте» нараховується чимало груп за інтересами з надзвичайно емоційними назвами: «Улюблене місто Кременчук», «Закохані в Кременчук люди», «Кременчук – нас у цьому місті має бути 52 мільйони» тощо. До речі, у кожній групі – від 150 до кількох тисяч учасників. Тож, якщо порахувати всіх, вийде чимала армія молодих патріотів.
«Мой Кременчуг – столица мира!»
Пісня «Мой Кременчуг», яка вперше пролунала 2 роки тому одразу двома мовами, швидко набула популярності серед кременчужан. Автором пісні є студент льотного коледжу Богдан Чебанов.
— Богдане, у твоїй пісні ми чуємо слова: «Мой Кременчуг – столица мира…». Чи дійсно ти так вважаєш?
— Звісно, так. У нас же найкращі люди! I ті, хто приїжджають до нас у гості, теж на деякий час стають кращими. Ця фраза, до речі, стала крилатою навіть за межами міста, я чув її від киян, харків’ян та одеситів, які зовсім незнайомі з моєю творчістю. Коли я писав текст, то навіть не припускав, що в нас з’явиться Гонг Миру. Але з місцем індонезійці точно не помилилися!
— Як виникла ідея написання такої пісні?
— Iдею мені підкинув хороший друг і наставник Iгор Семеняченко, голова Фонду розвитку громади Кременчука. Було це за чашкою чаю. Саме тоді я зрозумів: а чому б і ні? Давно час місту мати власний гімн!
— А коли пісня вперше зазвучала? І взагалі, як трапилося, що вона стала гімном?
— Пісня потрапила в ефіри одразу кількох міських радіостанцій. Так вийшло, що вона швидко припала всім до смаку, а власне гімном стала завдяки популярності серед кременчужан. Офіційно Кременчук вже давно має інший гімн, про який, на жаль, мало хто знає. Але мені приємно, що люди вважають гімном саме моє творіння.
— Хто, крім Сергія Лоба, виконував «Мой Кременчуг»?
— Артем Карпенко. Багато хто співав зі мною цю пісню в парку, де я під акустичну гітару влаштовував з друзями міні-концерти. Зараз я поліпшив свій вокал і хочу записати новеньку версію вже особисто.
— Якою творчістю займаєшся зараз?
— Сьогодні в мене новий проект – гурт «ExtraSex» (ES). Плануємо радувати народ новими хітами, матеріалу багато, готуємося до запису. Спільний із групою «Шум дождя» сингл «Нічні польоти» вже готовий і є у вільному доступі в Iнтернеті. (Т. Апрелєва)
Мой Кременчуг (уривок)
В синем небе плывут облака,
Внизу течет Днепр-река,
И куда б не занесла меня судьба,
Я все равно найду тебя!
Припев:
Мой Кременчуг – столица мира!
Мой Кременчуг – ты моя сила!
Мій Кременчук – місто чарівне!
Мій Кременчук для мене рідний!
