Односельці приходять подивитися на диво. Зять Марії Василівни Василь Буханенко дає тільки подивиться, до рук брати ікону не дозволяє.
Дощечки спочатку виглядали просто чорними, а за два роки на одній з них став трохи вгадуватися лик. Василь Дмитрович роздивився іконку і поніс до сільської церкви, посвятив у батюшки. Через якийсь час дерево посвітлішало. Спочатку на дощечці почали проявлятись очі, згодом обличчя. За два роки стало видно руки і чітко обличчя. «Таких дощечок було до 10 штук, – каже Василь Буханенко. – Я тільки дві залишив, інші попалив, може б і на них щось проявилось».
Місцевий священик Богдан Лаврись кілька разів приходив дивитись на диво. Він припускає, що то ікона Святого Миколая. На другій іконі зображення тільки почалось проявлятися. Власники ікон кажуть, що, можливо, це теж Святий Миколай.
«Дуже давно, ще до війни, ось тут, де ми живемо, моя свекруха купила хату у батюшки, – говорить Марія Нефортуна. – Хата чи то розвалилась, чи бомба впала, я не знаю. Поруч побудували нову, а на місці старої зробили сарай. Чотири роки тому він згорів. Чого, ми не знаємо. Стали викидати все після пожежі і знайшли дощечки. Поклали їх на кухню, вирішили, що то щось святе».
Марія Василівна припускає, що їх туди могла покласти її свекруха Марія Михайлівна. «Вона набожна була, а я була розумна, не дуже празднувала», – каже жінка.
Марія Василівна розповідає, що їх «виховував» Сталін, то вони були як іновіри. Ні в що не вірили. А потім їй свекруха дала «Святе письмо», якому її навчив батюшка, в якого купили хату. Спочатку бабуся в допомогу цієї молитви не вірила, тепер читає її напам’ять.
«Свекруха завжди читала молитву, як хтось з рідних цього потребував, навіть як діти до школи з дому виходили, – згадує Марія Василівна – Воно і мені допомагає на кожному кроці. Років 15 тому загубила доньчин подарунок – золоту сережку. Я так затужила. Взяла віник, замітаю в дворі, а воно товче, щоб замела стежку на грядці. Почала замітати, а там щось блищить. Дивлюсь – сережка лежить. Я тоді так плакала і просила вибачення перед цією молитвою».
До храму ікони не передаватимуть. Священик і господарі вважають, що диво відбулось на хороше. Кожного ранку в родині моляться біля неї. Марія Василівна звертається до Святого Миколая з проханням спасти від усього поганого і читає «Святе письмо».
