Із тим, що Нові Санжари останніми роками стали на порядок чистішими та охайнішими, напевно, ніхто не буде сперечатися. Не в останню чергу через налагодження централізованого вивезення сміття та встановлення славнозвісних урн із написами «Дякуємо за чистоту». Селищний голова Андрій Река вчив жителів селища власним прикладом.
— Якийсь таксист викине окурок з вікна, а я підійду, підберу і покладу в урну. Йому потім соромно так вдруге робити, — сміється селищний голова.
Але для повного порядку цього все ж таки виявилось замало. Тому що все одно знаходяться деякі несвідомі громадяни, які можуть викинути пакет зі сміттям у найближчому від їх будинку паркові або накидати купу гілля просто перед власним подвір’ям. Тут вже з’являється робота для інспектора з благоустрою.
Василь Радчич працює на цій посаді вже майже три роки. Говорить, що за цей час свідомість новосанжарців значно зросла. Як правило, достатньо усного попередження, щоб господар навів лад біля свого двору. Хоча трапляються ще і не зовсім свідомі жителі селища.
— І досі ще є люди, які думають: я у себе у дворі прибрав, а за двором – то не моє! — пояснює Василь Радчич. — Вони помиляються: не навівши лад у себе біля двору, вони порушують правила благоустрою, за якими живуть усі жителі селища.
Розповсюджених порушень кілька. До них входить спалювання сухого листя та гілок, влаштування несанкціонованих звалищ, довгострокове розміщення перед двором будь-яких будівельних матеріалів.
— Будматеріали взагалі не можна складати біля дворів, але ми, як правило, входимо у становище людини і даємо 2-3 дні, щоб вона завезла цей пісок, щебінь чи інший матеріал на територію подвір’я, — говорить інспектор. — Якщо ж попередження не дає результату і ця купа продовжує лежати, тоді я складаю протокол і цю людину викликають на адмінкомісію.
Адмінкомісія розглядає кожен протокол окремо, враховуючи при цьому різні фактори. Якщо порушення є першим, то і покарання, як правило, є м’якшим. Якщо ж протоколи на цього громадянина складалися і раніше, при цьому за подібне ж порушення, то і сума штрафу буде більшою.
— Сьогодні величина штрафних санкцій коливається від 340 до 1360 гривень, — розповідає заступник селищного голови Нових Санжар Валентин Івашина. — При розгляді конкретного протоколу члени адмінкомісії, звичайно, враховують і матеріальне становище громадянина. Якщо це пенсіонер або інша людина із невеликим достатком, то сума штрафу не буде значною. Взагалі ж, — пояснив заступник селищного голови, — основна мета інспекторської роботи — не накладення штрафів, а наведення чистоти і доведення інформації до населення.
— Деякі люди просто не знають, що є такі «Правила з благоустрою», — говорить Василь Радчич. Разом із ним ми збираємось проїхатись вулицями селища, аби виявити можливих порушників цих правил.
— Кожні два дні я обходжу Нові Санжари пішки або об’їжджаю на мопеді. Дивлюсь, чи за ніч не викинув хтось сміття, не склав листя під двором. Коли проходжу вулицями, багато говорю із жителями селища, проводжу роз’яснювальну роботу.
Одне із найпоширеніших порушень — спалювання сухого листя. Цього, згідно правил благоустрою, робити не можна. Листя можна винести на город і зробити з нього компост. Тепер є ще одна альтернатива. Можна замовити у комунгоспі контейнер, який привезуть і встановлять на добу. У нього можна буде скласти листя, будівельні відходи чи якесь інше сміття. Вартість його вивезення 34, 2 грн. Але протягом доби господар повинен за цей контейнер відповідати — нічого у ньому не спалювати, не виливати рідкі нечистоти.
Поки що цією послугою скористалися не так багато новосанжарців. Тоді як листя, звичайно ж, є майже у кожному дворі. Їдучи вулицями селища, ми помічаємо дим, який іде від одного з дворів. Неподалік від центрального ринку двоє літніх жінок перед двором палять листя. Василь Радчич прохає зупинити машину і за хвилину вже проводить своєрідну роз’яснювальну роботу. Одна з бабусь пояснює йому: вона не знала, що листя палити не можна.
— А куди ж його дівати?! — запитує бабуся. Василь Радчич їй пояснює. Кілька хвилин розмовляє із обома жінками, потім сідає до авто.
— Бабуся говорить, що лежала у лікарні, за цей час під двором нападало листя. От вона викликала соціального працівника, щоб допомогла їй прибрати, — розповідає інспектор. — Її можна зрозуміти, жінка хоче, щоб перед двором був порядок. Але палити листя все ж таки не можна.
Їдемо далі. Зупиняємось біля одного з подвір’їв по вулиці Піонерській.
— Тут молодий хлопчина сам живе, — пояснює Василь Радчич, — у нього постійно бур’ян перед двором або гілки лежать. І вдома його застати дуже важко. Я його вже кілька разів попереджав, але ефекту немає. Мабуть, прийдеться викликати на комісію.
Інспектор прямує до будинку, стукає у двері. Ніхто не відчиняє. Напевно, господаря знову немає вдома. Під парканом, що огороджує двір, росте густий бур’ян. А у самому дворі просто під хвірточкою складена величенька купа порожніх пляшок. Напевно, господарю не до благоустрою.
Далі їдемо на вулицю Чкалова. Звернувши із неї, виїжджаємо на луки, на яких розрісся дубовий гайок. Природа тут гарна, от тільки хтось не дуже свідомий виносить у цей гайок сміття. При чому — регулярно.
— Із такими ми теж знаходимо спосіб боротьби, — говорить Василь Радчич,— якщо у цьому смітті трапиться якийсь папірець із адресою чи прізвищем, то знайти господаря не так і складно. Потім вже йому доведеться відповідати перед адмінкомісією.
Після побаченого повертаємось до селищної ради. Наостанок інспектор з благоустрою резюмує:
— Такі випадки зараз уже рідкість. За останні роки люди звикли до порядку та чистоти, тому і селище стало красивішим.
