Мало не кожна дівчина хоч раз в житті мріє стати моделлю. Віка Берлименко не мріяла про це, але стала. Як це відбулося і як працюється новосанжарській моделі у Києві, ми дізналися з інтерв’ю, яке взяли у героїні статті.
— Як виникла думка стати моделлю?
— Я відносно давно працювала в сфері моди дизайнером, просто «з іншого боку фотокамери». Це, можна сказати, відома мені галузь, яка є більше роботою. Тому захотіла спробувати себе в одній і тій же обстановці, тільки в іншій ролі. Однозначно, що весь процес мені дуже подобався. Тому я пішла в школу моделей в агентстві «L-model».
— Які параметри треба мати, щоб стати моделлю?
— Параметри здебільшого залежать від замовника. Буває, що одяг завеликий або малий, саме для цього замовники проводять примірки.
— Твої колеги – виключно молоді дівчата?
— Не лише. У модельному бізнесі працює багато юнаків, вони також затребувані.
– Як проходила твоя перша професійна фотозйомка і вихід на подіум?
– Перше враження — була дуже велика цікавість до результату – що вийде? які фото? Хвилювалась, звичайно. Зараз відчуваю себе перед фотокамерою дуже відкрито і вільно. Все приходить з досвідом.
Подіум… Ніколи не забуду першого виходу – це такий викид адреналіну, коли ти виходиш і сотні людей дивляться лише на тебе. І можу сказати точно, що з таким відчуттям не хочеться розлучатись ні на мить.
— Чи помітні на фото перепади твого настрою? Як це впливає на результат зйомки?
— Настрій не впливає ніяким чином, я б навіть сказала, що це робота… Ти не маєш показувати свій настрій, твоя задача донести певний образ до глядача. Це, як акторська гра. Звичайно, значну роль відіграють макіяж і вбрання, тому на знімальному майданчику я просто перевтілююся.
— Чи притримуєшся ти якоїсь дієти?
— Я просто знаю свою міру і притримуюся цього. Особливої дієти немає.
— Розкажи – де тобі доводилося зніматися і у кого?
— Найчастіше запрошують фотографи: відомі та маловідомі. Іноді працюю від агентства, іноді знайомі молоді дизайнери самі запрошують на зйомки чи покази . Останні серйозні проекти: «Mersedes-Benz Fashion Week» (тижні моди в Україні), шоу «BRELIL PROFESSIONAL» (шоу італійських перукарів), показ на «I love Кiev». Зараз знімаюсь у молодих українських фотографів: Sasha Glybina, Mironenko, Андрій Соболєв, Bevza. Всі ці проекти відбуваються в Києві, де я продовжую навчатися на дизайнера одягу.
— Фотосесії, подіум. А що лишається поза кадром?
— За однією-двома дуже вдалими фотографіями ховається багато роботи моделі і фотографа. Ти можеш просто поставити не так руку чи повернути голову. І все – кадр не вдався.
— Що таке модель в твоєму визначенні?
— Модель – це манекен, який підібраний, щоб підсилити образ, який створив модельєр. І наша місія його достойно донести до людей.
— Чи є якийсь визначений типаж моделей в Україні?
— Я б сказала, що в Україні консервативний погляд на моделей. Це проявляється і у тому, що більшість замовників запрошують дівчат із довгим волоссям. Небажано, щоб у тебе було татуювання чи незвична зачіска. У той час, на Заході нестандартний типаж поширений і схвалюється. Там мода йде у ногу з часом. Я вважаю, що так повинно бути і в Україні.
— Модельний бізнес – це велика конкуренція? Чи зустрічаєшся із її проявами у своєму житті?
— Як такого, поняття конкуренції немає. Ми ж не актриси, які борються за одну роль. Ми, моделі,а тут все залежить від замовника. Наші дані є у того чи іншого модельєра. Виходячи з них, вони обирають ту, яка їм потрібна.
