Мешканці села не ймуть віри тому, що один із їх земляків скоїв убивство. І збираються заручитися допомогою юриста та екстрасенсів.
Про те, що у Котовському у Різдвяну ніч сталося вбивство, ми вже повідомляли: загинув місцевий житель, 34-річний Вадим Ш. За підозрою у вчиненні злочину міліціонери того ж дня затримали його старшого брата, 39-річного Валерія. Нині він перебуває під вартою, арештований рішенням Кобеляцького районного суду. Але земляки й до цього часу не вірять у те, що вбивцею є саме Валерій.
Одинадцятого січня жителі Котовського зібрали підписи під листом на захист земляка і направили своє колективне звернення до райвідділу внутрішніх справ.
«…Ми його можемо охарактеризувати як позитивну людину. За весь час проживання в селі ні в яких бійках не був замічений, вів нормальний спосіб життя. Він завжди був спокійним, врівноваженим, ввічливим, не байдужим до чужого горя, кожному міг прийти на допомогу. Від нього ніколи не чули образливих та нецензурних слів.
Разом з братом (покійним) доглянули і поховали без сторонньої допомоги хвору матір та тітку-інваліда І групи. Після смерті батьків Валерій опікувався рідним братом. Вони дружно вирішували господарські питання, вели велике домашнє господарство, за рахунок якого і жили. Були охайними, підтримували чистоту у будинку і на подвір’ї.
Ми, односельці, віримо в невинність Валерія, за що і підписуємося...»
Під листом поставили свої підписи 99 чоловік. Це практично половина із тих, хто мешкає у Котовському.
Не задовольнившись одним лише зверненням до правоохоронців, люди організували збір коштів для того, щоб родичі підозрюваного змогли найняти адвоката. Повідомили вони про подію і журналістів телеканалу «СТБ». І сподіваються, що до них теж приїдуть екстрасенси із відомого телевізійного шоу та допоможуть встановити істину.
Однією із тих, хто організував збір коштів, є Тетяна Головко, продавець сільського магазину.
— Якось ніхто нікого й не закликав, зібрались люди і пішли по хатинах — гроші збирати, — розповідає Тетяна. — Бо не вірить ніхто в селі, що Валерка вбити міг.
Під час розмови поряд із продавчинею стоять дві жіночки. Почувши про вбивство, миттєво включаються і в один голос промовляють: «Ні, ні, ніхто не віре, кого хочете спитайте. Валера дуже любив свого брата, був йому за батька. То шось міліціонери не дошукали».
Жінки розповідають, що брати жили разом в одній хаті, спільно вели домашнє господарство, ніколи між собою не конфліктували. Щоправда, алкогольні напої таки вживали.
— Алкоголіками вони не були, — продовжує продавчиня. — у них і хазяйство справне, і трудящі обидва. Даже хліб самі собі пекли. Алкоголіки зроду такого не робитимуть.
Єдиною проблемою обох братів селянки називають їх занадто м’який характер. Одна розповідає:
— Вони нікому відказати не могли. От у них наше мєсне кодло і товклося. Знають, що у хлопців і гроші, і випивка всігда є і біжать до них.
— Точно, точно, — підтверджує Тетяна Головко. — Буває, прийде до мене в магазин Валера, скупиться і просить: «Ти не кажи нікому, що в мене гроші є, а то знову прийдуть пити до нас».
До магазину заходять ще кілька жінок. Одна запитує: «А хто це приїхав, не адвокат?» А потім зітхає: «Ой, швидше б ті екстрасенси приїхали та правду розказали!» Інші не погоджуються з нею: «Та шо ті екстрасенси. Ну, розкажуть вони і шо? Адвоката нада грамотного. Кажуть, рідня вже когось найшла у Комсомольську».
За словами співрозмовниць, того злощасного вечора у братів було застілля. Як завжди, до них поприходили прохані і непрохані гості. Одна жінка згадує: «Заходив до них наш хлопець Олег, з кутею вітати. То й у хату не зайшов — там уже Бикови сиділи. Валерка вийшов і сто рублів дав».
Однією із перших дізналась про трагедію хрещена Валерія Катерина Каплата. Вона мешкає поряд із хатою, де проживали брати. Розмовляємо з нею в домі іншої сусідки, Катерини Нестеренко. Каплата розповідає:
— У 4.20 утра це було, точно, бо чоловік на часи дивився. Крізь сон я почула: «Тьо! Тьо!» Подумала, що ввижається мені. Але коли він обізвався «Хрещена!», я зрозуміла, що таки хтось мене кличе. Чоловік вийшов, а на порозі Валерка, босий, в одних штанях, блідий, весь труситься і каже: «Пішли до нас, там Вадім вєни вскрив». Люди побудили інших сусідів, зателефонували у міліцію та лікарню і пішли у хату дивитись, шо там случилось. Я сама не ходила, бо боюсь.
Через кілька хвилин її чоловік повернувся і підтвердив, що в хаті труп і підлога забруднена кров’ю. Ще він розповів, що Валерій пробував почати прибирати в хаті. Але він заборонив йому це робити, застерігши: «Не роби нічого, зараз міліція приїде, ти ж наслідиш. На тебе й подумають».
Хрещена теж не вірить у те, що брат міг убити брата. Вона згадує:
— Та Валера брата дуже любив, даже балував. Він і землю на нього переписав. Ото один у нього гріх був — як вип’є, то нічого не помне.
У Кобеляцькому райвідділі внутрішніх справ поки що розлогих коментарів щодо вбивства у Котовському не дають, посилаючись на таємницю слідства. Але запевняють, що у міліції, крім зізнання підозрюваного, є ще й докази — знаряддя вбивства і відбитки пальців. Нібито, якби цього не було, то суддя б не виніс рішення про арешт одного з братів. Знову ж, неофіційно міліціонери зазначають: «Може, вони й гарні хлопці були, і любили та поважали один одного. Але вдома у них виявили купу порожніх пляшок з-під спиртного. А горілка до добра не доводить нікого».
Що ж, почекаємо приїзду адвоката і екстрасенсів.
