Поки що ж проблему з чотириногими безхатченками самотужки намагаються вирішити кілька міських пенсіонерок.
Проблема з бездоглядними тваринами насправді набагато серйозніша, аніж може здатися на перший погляд. Вона в чомусь навіть філософська, світоглядна. Те, як у державі ставляться до вічних супутників людини — котів і собак, є своєрідним лакмусовим папірцем, що засвідчує, наскільки здоровим у моральному та психологічному вимірах є суспільство. На сьогодні з прикрістю потрібно констатувати: українське суспільство тяжко хворе. І свідченням цьому є не лише репортажі про так званих «догхантерів», а точніше — вбивць собак, які вряди-годи транслюються на центральних телеканалах. Це — крайні випадки, прояви особливої жорстокості. А скільки менш явної, прихованої буденної жорстокості щодня, щохвилини виявляють люди у ставленні до братів своїх менших. І відбувається це не десь там, далеко, в Києві чи іншому великому місті, а поряд — на сусідній вулиці, провулку, у сусідньому дворі. Чого вартий лише вислів: «Тьотя Маня розводить кошенят. Одне кошеня — на відро води». Убити, втопити, закопати живими новонароджених кошенят чи цуценят вважається нормою. І це в часи, коли на кожному кроці, в кожній ветаптеці продаються препарати, які запобігають небажаній вагітності тварин. Недорогі і ефективні препарати є, а свідомість залишилась на рівні Середньовіччя. А ще собак і котів потайки, знічев’я відстрілюють, травлять, калічать кришками від контейнерів для збору сміття.
Олена Данко собак не боїться
Суспільство хворе тяжко. Але не безнадійно. Адже в ньому знаходяться люди, котрі майже весь свій вільний час і скромні матеріальні ресурси витрачають на порятунок бездоглядних тварин. Хоча дехто вважає самих цих людей дивакуватими.
…Олена Данко, 72-річна пенсіонерка з Кобеляк, мешкає у приватному будинку на Подолі. Практично кожного дня жінка ходить через усе місто доглядати безпомічну людину. По дорозі у визначених місцях її вже чекають. Чекають кілька десятків собак, котрих Олена Полікарпівна регулярно підгодовує. «Одне місце — на П’ятивуглах, біля колишнього хлібозаводу, інше — біля будинку районного суду», — розповідає Данко. А для собак, які знайшли прихисток на її подвір’ї, купляє крупи і варить з них кашу. Зараз у неї постійно проживають сім собак. А кілька років тому їх було десятеро.
Опікуватись бездоглядними тваринами Олена Данко почала ще у 80-х роках минулого століття, коли жила у Таджикистані. Приїхавши в Кобеляки, продовжила займатись своєї волонтерською справою. За тридцять років життя в Кобеляках через її опіку пройшло кілька сотень собак. Точної статистики жінка ніколи не вела. Інколи тварин доводиться лікувати. Олена Полікарпівна, яка має освіту фельдшера та хіміка-біолога, самостійно робить їм уколи. За її словами, за весь час, скільки вона опікується собаками, вони жодного разу її не кусали. «Тварина відчуває добро, відчуває, коли її люблять і не бояться», — стверджує жінка.
Хілий та Веселий виявились кішками
Волонтери, котрі опікуються бездоглядними тваринами, знають один одного. У них навіть є спеціальне місце, де вони збираються, спілкуються між собою. Це — кіоск «Торгпреси». Любов Донченко, яка у ньому продає газети та журнали, сама постійно піклується про тварин. Її жартома називають «собачою» та «кошачою» свахою. Адже Любов Єфимівна постійно займається тим, що влаштовує бездоглядних тварин, знаходить їм господарів.
Частий гість у Любові Донченко — це Алла Вовк. Ця пенсіонерка, котра проживала в центрі Кобеляк, опікується котами. Зараз у неї постійно проживають четверо тварин. Рекорд — семеро. Старожилами є Хілий та Веселий. Цікаво, що ці імена дали кішкам. «Ми спочатку не розібрались, що то самочки, а потім уже не стали переназивати», — сміється жінка. Останній за ліком кіт прийшов до неї місяць тому, якраз у період сильних морозів. Точніше, його підкинули до під’їзду. Кілька днів пенсіонерка просто підгодовувала тваринку. А потім не витримала і пустила її у квартиру.
Для того, щоб коти не ходили через під’їзд і не забруднювали його, Алла Вовк приставила до вікна своєї квартири спеціальну драбинку. По ній і курсують коти. А влітку до вікон приходять собаки, щоб попити води. Мисочки для них завжди стоять під стіною будинку.
І Алла Вовк, і Олена Данко розповідають, що через своє захоплення мають проблеми із сусідами. Далеко не всім подобається специфічний запах, а то й просто наявність великої кількості котів і собак. Дехто із сусідів погрожує скаргами до міськради. Хоча в Кобеляках немає спеціального документа, який би обмежував кількість собак і котів у квартирі чи будинку. Обмеження є лише щодо кількості корів та свиней.
Гроші на притулок планують отримати з обласного бюджету
Останнім часом, в основному, у зв’язку з проведенням «Євро-2012», різко посилився міжнародний тиск на Україну як на державу, де не приділяють достатньо уваги проблемі гуманного поводження з тваринами. Деякі впливові громадські організації навіть закликали свої уряди та громадян бойкотувати Єрочемпіонат в Україні. У зв’язку з цим Прем’єр-міністр Микола Азаров розпорядився активізувати роботу по створенню притулків для тварин за рахунок грошей з екологічних фондів.
У Полтавській області ідею створити відповідний заклад ледве не першою підтримала Кобеляцька міська рада. Головними умовами отримання грошей з екологічного фонду є оперативне виготовлення проекту та відведення земельної ділянки. Секретар міськради Сергій Галушко повідомив редакцію «ЕХО», що на засіданні міськвиконкому, яке відбулось 16 лютого, прийняте рішення про будівництво притулку для тварин. Уже замовлений проект, який обійдеться бюджету приблизно у 20 тисяч гривень. Зараз тривають пошуки земельної ділянки. До неї є особливі вимоги. Це — наявність неподалік джерела електроенергії та води і віддаленість від житлових будинків. Відстань від притулку до будинків, у яких проживають люди, повинна становити не менше 300 метрів. Також в проекті повинно бути передбачене місце для захоронення тварин.
Для довідки: будівля притулку матиме орієнтовані розміри 8х12 метрів, з прибудованими заґратованими вигулами. Необхідна площа земельної ділянки — 300 кв. м.. Орієнтовна вартість будівництва — 250 тисяч гривень. У притулку планують утримувати близько сорока тварин. У зв’язку з таким задумом Сергій Галушко звернувся до кобелячан: «Земляки! Міська влада хоче почути ваші думки і пропозиції щодо вибору місця для притулку. Їх можна як надати у письмовому вигляді чи усно, так і залишити на сайті міськради чи газети «ЕХО».
Утримувати тварин збираються за допомогою громадських організацій та волонтерів. Як свідчить світовий досвід — це найефективніший метод вирішення цієї проблеми.
