За право жить завдячує народ
Полеглим і посивілим ветеранам…
Багато років минуло від незабутнього травня 1945 року, але й сьогодні величний подвиг захисників і визволителів залишається невичерпним джерелом патріотизму, вірного служіння своєму народу. У рамках святкування 67- ої річниці від Дня Перемоги в Кременчуцькому гарнізоні відбулись урочистості за активним сприянням і дієвою допомогою начальника територіального управління у Полтавській області Миколи Ісаєва та ініціативою начальника виховної колонії Юрія Величка, начальника виправної колонії № 69 Миколи Івка.
Керівники установ виконання покарань м. Кременчука персонально вітали героїв та приділили увагу пам’яткам історії. З великою честю зустрітися із персоналом і засудженими та поділитися спогадами 5 травня був запрошений Лутин Борис Васильович, генерал-майор України, учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні. А розповісти ветеранові було про що. Народився Борис Васильович в 1922 році. Не судилося закінчити і навчання в середній школі, коли він пішов до десятого класу, в 1941 році був призваний до лав Червоної Армії обороняти Вітчизну. Мужньо зі зброєю в руках Борис Юрійович захищав рідну землю впродовж війни, двічі був поранений, брав участь у звільненні Полтавщини в складі 53-ї Армії Манагарова. Нагороджений 7 орденами та 33 медалями. Після того, як над країною прогримів переможний салют, у військовій шинелі та солдатських чоботях Борис повертається до рідної домівки, щоб здійснити свою мрію. Разом з дружиною він виховує 3 дітей, 22 онуки та 3 правнуки.
Підлітки Кременчуцької виховної колонії заздалегідь готувалися до зустрічі з почесним гостем, разом із співробітниками установи влаштували для ветерана похід до музею колонії. На знак подяки ветерану від вихованців лунали вірші та слова глибокої поваги були висловлені співробітниками Кременчуцького гарнізону. У своїх проникливих до глибини душі словах Борис Васильович розповів хлопцям та персоналу про важкі роки війни, бойових друзів та їхній подвиг, про силу духу нашого народу, що як один піднявся на боротьбу із запеклим ворогом, який нищив міста і села, спалював рідні домівки, вбивав невинних людей, про післявоєнну відбудову рідної Вітчизни. Начальник Кременчуцької виховної колонії Юрій Величко наголосив: «Низький уклін Вам за те, що Ви на протязі всього життєвого шляху навчаєте молоде покоління. Нинішнє покоління пенітенціаріїв робить все, щоб бути вірним традиціям і з честю продовжувати справу наших попередників, батьків і дідів. Ми прикладаємо і будемо прикладати максимум зусиль, щоб Вас не обійшла наша турбота».
Цього ж весняного дня на території Кременчуцької виховної колонії відбувся товариський футбольний турнір, присвячений Дню Великої Перемоги за активного сприяння міської влади та відповідно спільного плану взаємодії з центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. За звання найкращих змагалися п’ять команд: персоналу виховної колонії, вихованців установи, Комсомольського політехнічного технікуму, збірна команда навчальних закладів міста та Крюківська команда «Спорт для всіх». В запеклій футбольній боротьбі всі учасники турніру показали фізичну спритність, швидкість та витривалість в прагненні до перемоги. Вболівальники отримали позитивний сплеск емоцій та значний заряд енергії. У підсумку запеклої боротьби серед усіх команд до фіналу вийшли найсильніші команди — студентів Комсомольського політехнічного технікуму та вихованців Кременчуцької колонії. Почесне І місце посіла команда студентів технікуму. Наприкінці відбулась товариська гра між командою переможцем та співробітниками виховної колонії. Призерів турніру нагороджено грамотами та спортивними кубками. Приємне спілкування та нові знайомства видалися корисними для учасників змагань для подальшої взаємодії та співпраці на користь молодого підростаючого покоління.
Війна сьогодні — вже неблизька історія. А для молодих — майже легенда, відома з книг і фільмів, розповідей старших. Скільки б часу не минуло від тієї пам’ятної весни 1945-го, ніколи не згасне слава воїнів, які в героїчному протистоянні врятували людство від коричневої чуми фашизму.
