Спекотного літнього дня так приємно освіжитися склянкою якогось прохолодного напою. Тож об’єми продаж різноманітного питва у пляшках невипадково зростають у сотні разів. Коли температура за вікном сягає тридцяти градусів, з полиць розмітають усе, мало звертаючи увагу не те, що на склад, а навіть на термін придатності продукції. Чим же краще втамувати спрагу, не завдаючи шкоди для організму?
Якщо воду – то чисту, якщо квас – то натуральний!
Як це не банально звучить, найкориснішим напоєм у жарку пору, на думку науковців, є якісна чиста вода. Навіть незначне обезвожування проявляється швидкою втомою і погіршенням настрою. Вода бере активну участь в обмінних процесах в організмі, насичує його кальцієм, магнієм, залізом та іншими мінералами та не містить калорій.
Друге місце за рівнем корисності розділили зелений чай, який багатий на антиоксиданти і свіжовичавлені соки, які є джерелом вітамінів, нежирне молоко та «живий» квас. Останній не варто плутати з безалкогольним напоєм з однойменною назвою. Відповідно до державного стандарту ДСТУ 2368:2004 «Напої безалкогольні. Виробництво. Терміни та визначення понять» квас – це безалкогольний напій, виготовлений незавершеним молочнокислим і супутнім йому спиртовим бродінням, вироблений з використанням зернової сировини. Якщо ж на етикетці, зазвичай, дрібним шрифтом, значиться «напій безалкогольний на ароматизаторах», то для його виготовлення використовують ароматичну композицію «Квас», і хоча за зовнішніми ознаками: кольором, запахом та смаком, отриманий продукт цілком схожий на уславлений напій, за «внутрішньою сутністю: хімічним складом» це не що інше, як - синтетична бовтанка, сумнівної корисності. Нині її успішно продають і на розлив за допомогою спеціальних автоматів.
До того ж, слід пам’ятати, що у пляшки фасують продукт, який пройшов пастеризацію, адже «живий» квас з дуже малим терміном зберігання взагалі немає сенсу фасувати.
Тож перш ніж покласти в магазині вподобану пляшку в свій продуктовий візок, уважно огляньте її та прочитайте етикетку. Подивіться на пляшку на просвіт, справжній квас має бути мутнуватим, з невеликим осадом на дні. У його складі обов’язково повинні значитись дріжджі, цукор і солод. На споживчому маркуванні «правильного» квасу завжди вказано, що це - «продукт бродіння». А ось напис «газований» має навпаки насторожити, адже справжній квас газованим бути не може. Бульбашки в ньому з'являються в процесі бродіння, а не через додаткове збагачення напою вуглекислотою. До речі, відкривши пляшку квасу, уважно постежте за бульбашками. Якщо вони великі, швидко піднімаються на поверхню і швидко зникають, скоріше за все, квас газували навмисно. Ну і звичайно ж, чим більше у його складі ароматизаторів, стабілізаторів, консервантів, барвників і замінників цукру, тим менше користі буде від такого напою.
Що стосується живого квасу, виготовленого за традиційною технологією, то це – «нестійкий» продукт, який не змінюючи смак, може протриматися без додаткової обробки не більше 2-х діб. Справа в тому, що і спиртне і молочнокисле бродіння у ньому не припиняється, від чого у квасі зростає вміст спирту і молочної кислоти і напій стає кислим. Для бочкового квасу це має не таке вже й принципове значення: у спекотні дні його роскупляють миттєво, не те, що дві доби не встигне пройти, півдня - і квасу, як не бувало. А ось для продукту з пляшки стійкість – першочергове завдання, тому бутильований квас пастеризують, що дає йому змогу зберігатися до півроку.
Обробка квасу методом пастеризації – процес неоднозначний. З одного боку, ми отримуємо повністю безпечний продукт, вільний від хвороботворних мікроорганізмів. З іншого - при нагріванні до 90 градусів, знищуються також всі корисні вітаміни, а також змінюється смак і запах традиційного напою.
Тому чимало людей обирають бочковий квас, на кожну бочку такої продукції видається санітарний паспорт, а кожна його партія повинна мати сертифікат якості, в якому зазначено дату розливу. Щовечора бочки мають ретельно мити та дезінфікувати, а вранці наповнювати квасом і опломбовувати. Термін зберігання «живого» квасу не перевищує 48 годин.
Безалкогольні напої: асортимент - величезний, користь - сумнівна
На відміну від квасу, газовані напої рекомендують вживати лише у крайніх випадках, це пов’язано з тим, що їх вкрай рідко виготовляють на фруктовій основі. Відповідно до державного стандарту України ДСТУ 4069-2002 «Напої безалкогольні. Загальні технічні умови» розрізняють 8 груп безалкогольних напоїв: соковмісні (з вмістом соку від 1 до 9,9%), сокові (з вмістом соку від 10 до 40%), на ароматизаторах (з використанням ароматизаторів, ароматичних основ, емульсій та інших компонентів), на пряно-ароматичній рослинній сировині (з використанням екстрактів, настоїв, концентратів рослинної сировини, тощо), на зерновій сировині (з використанням зернової сировини і продуктів її переробки), напої бродіння (ферментовані) (виготовлені шляхом незавершеного молочнокислого і супутнього йому спиртового бродіння), напої спеціального призначення та штучно мінералізовані води.
Вищезгаданий стандарт забороняє використовувати в назві продукту назви натуральних фруктів, плодів і ягід, за умови вмісту у складі напоїв менше ніж 10% натурального соку або сиропу з них, хоча навіть чесно витримані 10% сиропу, чи 1-3% соку (у соковмісних напоях) навряд чи зроблять продукт корисним, якщо окрім них в ньому присутні ще безліч речовин синтетичного походження. Наприклад, консервант бензоат натрію (Е211), бензойну кислоту Е-210 і бензоат калію Е-212 вводять у напої в якості бактерицидного і протигрибкового засобу, що дозволяє збільшити термін придатності харчових продуктів у кілька разів. Ці речовини хоча й дозволені до застосування в харчовій промисловості багатьох країн, в тому числі й в Україні, вступаючи в реакцію з вітаміном С, утворюють бензол, канцерогенну речовину. До того ж, вони знищують всі бактерії підряд, в тому числі й корисні, порушуючи міклофлору в кишківнику.
Професор молекулярної біології і біотехнологій Пітер Пайпер перевірив вплив бензоату натрію на живі клітини дріжджів. Він відкрив, що це з’єднання пошкоджує важливу частину ДНК в мітохондріях, що призводить до збоїв в роботі клітин. Саме пошкодженням цієї частини ДНК пояснюють хворобу Панкірсона і цілий ряд нейродегенеративних хвороб, крім того, подібне ураження пришвидчує процеси старіння. На думку вченого норму вмісту консерванта Е211 в харчових продуктах варто переглянути, провівши детальніші випробування. Продукти, які містять бензоат натрію й калію, не рекомендують вживати астматикам та людям чутливим до аспірину.
А ось повірити в те, що ми п’ємо щось апельсинове, яблучне, вишневе тощо, нам допомагають ароматизатори, які хоча інколи й виготовляються на рослинній основі, здебільшого мають синтетичне походження.
Для того, аби надати напоям привабливого вигляду і вони відразу «кидалися в очі» потенційним покупцям, використовують барвники. І скільки б не писали про їхню шкоду для організму, споживач хоче бачити напій із смаком апельсина не прозорим, а яскраво помаранчевим. Барвники, які використовують в напоях, бувають натуральними і штучними. Найбільш розповсюдженим із натуральних барвників є цукровий колер E-150, тобто палений цукор. Номенклатура штучних барвників набагато ширша, а їх собівартість набагато нижча собівартості натуральних, хоча в їх переліку немає жодного абсолютно безпечного. З особливою обережністю потрібно ставитися до тих барвників, які містять азот (Е-102, Е-110, Е-123, Е-124, Е-133, Е-151). Жовтий барвник Е-102 заборонено лише в Австрії, хоча відомо, що це – дуже сильний алерген. Він протипоказаний тим, хто не переносить аспірину та інших похідних саліцилової кислоти. При цьому вуглекислий газ лише прискорює всмоктування організмом різноманітних хімічних речовин.
Солодкою газировкою спрагу не втамуєш
Славнозвісний підсолоджувач аспартам Е-951, який нерідко кладуть до газованих напоїв, являє собою генетично модифікований нейротоксин, він приблизно в 200 разів солодший цукру, але порівняно з ним не містить вуглеводів і калорій, що дозволяє написати на маркуванні «низькокалорійний». Пересторогу викликає хімічна нестабільність цієї речовини, після кількох спекотних тижнів зберігання без холодильника, чи при нагріванні до 30 градусів за Цельсієм, основна кількість аспартаму в газованій воді розпадається на формальдегід, метанол, фенілаланін та інші малокорисні речовини. Тому на маркуванні продукції з цим цукрозамінником виробник зобов’язаний писати «Містить фенілаланін, не можна вживати дітям до семи років та хворим на фенілкетонурію». Фенілкетонурія – вроджене порушення обміну фенілаланіну в організмі, що призводить до розумової відсталості, аби уникнути цього захворювання, вагітні жінки теж повинні уникати продукції з аспартамом.
Втім, солодка газировка з натуральним цукром приховує в собі іншу небезпеку – порушення обміну речовин. На думку науковців, доза цукру, яка міститься в склянці газованої води рівноцінна 5 -10 ложкам! Проте, говорячи про зайву вагу, ми зазвичай, уявляємо їжу, а не напої, і рідкі калорії до уваги не беремо. Хоча в США вирахували, що майже п’яту частину всіх калорій населення цієї країни споживає саме з напоями. Цукор із солодкої газировки швидко всмоктується в кров і під впливом інсуліну спрямовується на синтез жирів. Здавалося б, після такого приторного солодкого питва людину знудить, але чому ж тоді чимало людей щодня п’ють газовані напої літрами? Виявляється до їх складу входить ортофосфорна кислота (Е338), саме вона й блокує блювотний рефлекс. До того ж, ця кислота порушує мінеральний склад емалі, що робить зуби більш чутливими, вони швидше псуються. А як відомо, після кожної склянки напою з ударною дозою цукру, пити хочеться все більше й більше... Якщо ж йдеться про підсолоджувачі, а в напоях частіше можна зустріти саме їх, то залишки цих речовин, які осідають на слизовій оболонці ротової порожнини, взагалі провокують у нас неймовірну спрагу, тож напитися вмістом такої пляшечки практично неможливо.
До речі, коли Ви читаєте на маркуванні пораду «Вживати охолодженим!», пам’ятайте, що виробник турбується не лише про те, щоб Вам було смачно, а й попереджує можливі негативні наслідки від вживання такого напою, бо ж доведено, що коли солодку газировку нагріти під палючим сонцем, а потім ще й якийсь час потримати пляшку відкритою, як мінімум гастрит тому, хто її випив, гарантований.
Ні для кого не секрет, що у світі давно вже існує практика використання солодких газованих напоїв відомих брендів для чищення металу, сантехніки та інших предметів від іржі та бруду, тому в їхніх можливостях роз’їдати живі клітини сумніватися не доводиться.
Тож нині споживач має не лище звертати увагу на зовнішню привабливість товару та барвисту упаковку, а перш за все уважно ознайомитися з інформацією на маркуванні, прочитати, які інгредієнти входять до складу продукту, який його термін зберігання, що це за напій і чи є застереження до його вживання і зробити свій свідомий вибір, чи варто витрачати гроші на яскраву пляшку із сумнівним вмістом.
