Невеличка книжечка накладом 150 екземплярів видана коштом міської громади.
Кобеляцький пенсіонер Володимир Чуйков чесно зізнається, що навіть не мріяв про власну книгу. Кілька десятиліть він писав вірші на українській та російській мовах. Писав, як сам каже, «для себе». Лише зрідка читав їх у колі друзів та знайомих і на різного роду мітингах. Адже Володимир Чуйков є принциповим комуністом і бере активну участь у житті своєї партії. І, звичайно ж, як справжній комуніст і рядовий пенсіонер, Володимир Трохимович не має коштів на видання своїх творів, що в часи ринкової економіки є досить коштовною справою.
Приблизно рік тому керівництво Кобеляцької міськради, в якій Володимир Чуйков тривалий час працював депутатом, запропонувало своє сприяння у фінансуванні друку збірки віршів поета. Із міського бюджету для цього виділили 3 тисяч гривень. Упорядкуванням збірки займалась співробітник міськради Марина Коваленко, а віддрукували її у видавництві «Кобеляки».
І ось минулого тижня міський голова Олександр Ісип вручив автору кілька екземплярів книги під назвою «За кращу долю». Володимир Трохимович одразу ж подарував їх працівникам міськради, котрі йому допомагали. Усі інші примірники він, швидше за все, теж безкоштовно роздасть друзям, депутатам міськради нинішнього скликання та колегам по роботі у міській ветеранській організації.
Нижче ми друкуємо вірш, котрий дав назву всій збірці. Почитайте, подумайте, ця поезія того варта.
За кращу долю
Йшли вперед до світла, заблукали в хащах,
Живемо все гірше, а ніяк не краще.
Віддали багатства в руки мафіозі,
А тепер голодні, без штанів і босі.
Доїмо останнє, продамо свитину
Й підемо старцями від тину до тину.
Може хоч сусіди кинуть Христа ради.
Наші ж бо ворюги, захопивши владу,
Все вивозять з дому тільки б за доляри,
Не бояться Бога і земної кари.
Бог нас відцурався, доля вклалась спати,
Гетьмани та соцькі не будуть карати,
Бо самі злодюги на вселенський ринок
Наче навіжену тягнуть Україну,
Пнуться в бізнесмени, в новомодне панство,
Як Мартин Боруля пнувся у дворянство.
Та нема ж нам місця на тім клятім ринку,
Бо йдемо запізно на чужі обжинки.
Будем, найпевніше, сміття прибирати
Та панам на втіху дочок продавати —
От і всі принади ринкового миру.
Тому треба стати громадою, миром,
Вигострити розум, насталити волю
Й розбудити врешті довгождану долю.
