После закрытия свалки несколько человек потеряли работу

Невже для того, щоб незрозуміло навіщо прорекламувати якийсь магазин сантехніки, до того ж московський, треба було придумувати цю ехінею? Хотілося б знати, хто знайшов такого семена-писаку.

Цікаво чому на ЕХО з'явилася така кількість російськомовних статей????
У нас що російська регіональна????

І що за ахінею цей Лугавой несе. Він що, сплутав Кобеляцьке ЕХО з камсамольской правдой? От потвора.

Бочка, у котру закладений абсолютно любий мусор включаючи органіку, і котра повністю герметична. Починаємо її розігрівати - весь мусор що всередині, починає розкладатися, виділяючи величезну кількість горючого газу. Через деякий час розкладання закінчиться, на дні бочки залишаться вуглі. Така, здавалося б безобидна метода, приховує у собі цілий ряд неймовірних корисних властивостей, переоцінити котрі неможливо. По перше, горючий газ виходить у кількості достатній не тільки щоб надалі гріти ту саму бочку, а і давати надлишок, який використовується для любих потреб, навіть таких звичних нам як газова плита, ГБО на автотранспорті і т.д. А отже, сторонній газ потрібен лише для старту. По друге, немає кисню, немає полум’я, а отже, немає і вуглекислого газу. І по третє, вуглекислота, котра не вийшла у повітря, залишається у вуглях !!! - це чи не найголовніша унікальність. Показуха була по ящику, але я їй вірю - 4 роки на чистий пісок господар постійно вносив ці вуглі, в результаті чого, із самого звичайного піску, уявіть собі, вийшов на 100% повноцінний чорнозем - так було заявлено. Далі діло техніки. Вуглекислий газ потрапляє через коріння у рослину, плюс сонячне світло, виходить… дивний хлопчик хлорофіл, сів на сонечко, і зрадів. Фотосинтез, синтез рослинної тканини. Чи то картопля, чи капуста, чи амброзія - в залежності від рослинної формули. Та у любому випадку це буде зелень, котра знову ж поглинатиме із повітря вуглекислоту, випускаючи в замін кисень. Ось чому таким ефективним добривом являється лайно деякої тварі, гуано котрої містить велику масу вуглекислого газу, і мало нітратів. Вуглекислий газ це супер коли він у грунті, і це катастрофа коли він у повітрі.

Спалювання про котре вище, називається "піролізне спалювання", термічне розкладання сировини на складові, без кисню і полум"я. Така технологія дозволяє залишити вуглеводи у вугіллі (в резултаті вугілля буде більше ніж після згорання вогнем), не випускаючи їх у повітря. По цій же причині, горючий газ котрий використовується для наших потреб, згорає майже без вуглекислоти і угару.

Чому я у себе вдома не можу зробити такої штуковини? Відповідь на це питання у мене єсть, і головне у цій відповіді ось що - не тому що це дорого чи складно!!! Мусору котрий накопичується у мене вдома недостатньо для раціональності користування таким методом, а приймати мусор від сусідів мені огидно. Але справа виглядає зовсім по іншому, коли розмова йде за промислові формати, і масштаби мусорки, і робочі місця, де працюють люди котрі здатні витримати всю неприємність такої роботи. Це ті котрі сідають за кермо асенізатора, котрі працюють на фекальних насосних станціях і т.д. Зауважу, що у мене до них своя повага.

До речі, у порівнянні із тим що показували по ящику, в мережі інтернет правдивої інформації на цю тему вкрай мало. Надто все ускладнено і відведено у сторону.

Як ви гадаєте - що відбувається, коли згорає сірник? Спочатку матерія деревяшки нагрівається полум"ям, від цього деревяшка починає окислятися, розкладатися, і виділяти газ котрий горить. І поскільки тут же поруч присутній кисень, цей газ миттєво згорає, розігріваючи наступну массу деревяшки. При згоранні виділеного газу, виділяється енергії стільки, що її досить аби розігріти наступну кількість сірникової деревішки, ще крім того виділити світло (це також енетгія), і не шуточну температуру! Перехід газу у стан полум"я настільки миттєвий, що ми не встигаємо помітити цього моменту, і бачимо просто полум"я.

Піролізне спалювання дозволяє розділити ці два процеси у часі, контролюючи кожен із них. Спочатку, як і у випадку із сірником, мусор при нагріванні виділяє газ, котрий мав би зараз на повітрі згоріти. Але у нашому випадку він до повітря не потрапляє, а подається через вентиль до форсунки, тепер уже у контрольованій нами кількості, котрої досить аби лише підтримати термічне розкладання наступного мусору. А та кількість газу що при горінні на повітрі перетворилася б у тепло та на світло, тоб то надлишок, тепер ми використовуємо собі.