Життя у візку – боротьба з перешкодами

Кременчужанин Костянтин Кууск більшу частину свого життя пересувається у візку. Але це незаважає йому жити нормальним життям та ще й здобувати спортивні титули. Костянтин – майстер спорту з плавання. Цей титул хлопець здобув з результатом 59 секунд у плаванні на спині. Але справжнім його захопленням є комп’ютери та різноманітна техніка. Зараз він розробляє власний сайт. Працює також лаборантом у кабінеті інформатики у приватній школі “Ада”. Але спеціальність Кості до комп’ютерів не має ніякого відношення, він - соціолог з вищою освітою.
- Мені завжди подобалося спілкуватися з людьми, – розповідає хлопець.
– Навіть у школі друзі зверталися до мене за порадою. У роботі соціолога іноді навіть більше психології, аніж у роботі самого психолога.
До того ж зараз Костя може з легкістю відчути, коли його співбесідник говорить неправду:
- Якщо чоловік торкається власного носа під час розмови, то він бреше або говорить завченими фразами. А от з жінками трохи складніше – напевно, вони вправніші брехухи. Щоправда, жіночу брехню можна розпізнати по очах. Якщо вона бреше, то намагається дивитися в очі, щоб побачити реакцію.
Костя зізнається, що був майже на кожній парі у своєму університеті, крім тих днів, коли на вулиці було багато снігу. У таку погоду він не наважувався виїхати з дому на візку. А особливо небезпечно, коли сніг починає танути.
У рідному університеті для Кості обіцяли збудувати пандус. Адже сам навчальний заклад знаходився в приміщення колишнього дитячого садочка, і там багато сходинок. Але за всі п’ять років навчання він так і не дочекався виконання обіцянки.

«Найулюбленіший відпочинок – дискотека»
Костянтин полюбляє активний відпочинок. Наприклад, улітку із задоволенням ходить з друзями на рибалку.
- Я люблю подорожувати на дальні дистанції, – говорить хлопець. – Якось із другом вирішили прогулятися до супермаркету “Простор”. Спочатку хотіли об’їхати, але наткнулися на залізничний переїзд, де не було доріжки для транспорту, тільки для пішоходів. Тож довелося виконувати майже акробатичні вправи, а на дорогу до “Простору” пішло цілих три години. Назад вирішили не ризикувати і поїхали нормальним шляхом.
Пересуватися містом для Кості інколи справді складно. Особливо реконструйованою вулицею Леніна, брущатка нормально не оброблена, тож їздити на візку складно. Хоча добра фізична підготовка допомагає перебороти ці перешкоди. Важкувато на візку підніматися у нагірну частину нашого міста. Але саме там знаходиться спілка інвалідів, куди Костя ходить на заходи. Інколи для хлопця вхід до магазинів, куди звичайна людина може зайти без перешкод, закритий через великі сходинки або ескалатор.
Але про незручності хлопець говорить неохоче, більше йому подобається розповідати про улюблені речі. Наприклад, про дискотеку, яку відвідує влітку. Він любить танцювати під ритмічну музику.
Для хлопця візок – не перешкодою для того, щоб, наприклад, запросити дівчину на танець.
Повільні танці у нього видаються на славу. Адже ще маленьким із сестрами ходив на Будинку офіцерів у танцювальний гурток.
Щоправда, життя інколи псує елементарна невихованість деяких мешканців нашого міста:
- Був випадок, коли я відпочивав на дискотеці і до мене підійшли якісь люди і запитали, чи я тут не збираюся жебракувати. Мене це дуже образило, тож був вимушений залишити це місце.
Але Костя настільки добра та розуміюча людина, що навіть про цей прикрий випадок згадує без злості на своїх кривдників.
А ще він полюбляє купатися у морі під час шторму, читати детективи та переглядати фільми з детективним сюжетом. Хоча до кінотеатру потрапити не може через сходинки, от і влаштовує кінотеатр у себе вдома.

Якщо транспорт, то «курча»
З появою нових тролейбусів проблема пересуванням громадським транспортом для Кості трохи вирішилася.
Новий жовтий тролейбус, який у народі ласкаво називають “курчам”, не завжди довезе до потрібного місця, але відстань скоротить. У звичайні маршрутки Кості ходу немає. Сам на візку він туди навряд чи потрапить.
Навчитися їздити на візку – як навчитися ходити
Костя не дуже полюбляє екстремальний відпочинок. Та це й зрозуміло, адже для нього стають екстремальними ті речі, які звичайно не потребують особливих фізичних навантажень у інших людей. Але якщо поспостерігати за цим дуже жвавим хлопцем на вулиці, інколи завмирає серце.
Він так безстрашно маневрує між автомобілями, коли переходить дорогу, що не кожен на таке зважиться.
- Найбільш екстремальним для мене було навчитися ставати на баланс у візку. Це коли я
піднімаю сидіння і фактично їду на одному колесі. Поки навчився, впав безліч разів. Але це нормально. Адже дитина, поки вчиться ходити, також постійно падає.

Логін:
Пароль:
запам'ятати