29 січня — героїчна сторінка в історії боротьби за незалежну Україну, її державність: 95 років тому студентська молодь Києва стала на захист УНР від більшовицької навали. Крути — залізнична станція на Чернігівщині на лінії Москва-Бахмач-Київ. Саме там у 1918 році відбувся бій молодих добровольців із військами сумнозвісного полковника Муравйова. Більшовики були впевнені, що ніхто їм не заступить шлях на Київ. Юні патріоти стали грудьми на захист Батьківщини, зустрівши ворога вогнем. Страшний був нерівний бій. Червоні «орди» переважали вдесятеро, були набагато краще озброєні. Проте, українські юнаки тримала оборону цілий день, падаючи під кулями, але не відступаючи. І цим на кілька днів затримала наступ червоноармійців.
Майже 300 молодих українських захисників Вітчизни полягли в бою, укрили себе невмирущою славою. Вони прагнули мати незалежну Україну і свідомо йшли на смерть в ім’я національної ідеї. Після звільнення України від більшовиків, у березні 1918 року відбулося перепоховання загиблих бійців під Крутами на Аскольдовому цвинтарі, що в Києві над Дніпром.
У чому ж полягає трагедія героїв Крут? Обставини вимагали проголошення незалежності України. Потрібна була сильна армія. УНР не приділяла цьому належної уваги. І за це краща українська молодь мусила розплатитися своєю кров’ю. Але їх боялися, після смерті зрівняли з землею їхні могили, стерли з пам’яті їх імена. Та історія не мовчить, вона вчить. Учить бачити всю правду, любити рідну Батьківщину і захищати її так, як це зробили кращі представники молодої еліти української нації, ставши взірцем патріотизму.
Ми — українці
Усім нам треба зрозуміти,
Навіщо ми з’явились на цей світ.
Не для того, щоб байдужим бути,
А щоб по собі лишити слід.
Суть нашого життя — не в діжках сала,
Не в літрах згірклого вина.
Нам шлях борці за волю показали,
Як зіб’ємось, то наша в тім вина.
Не треба жить сусіду на догоду,
За другий сорт себе не рахувати,
У домі власному свою погоду
Ми зможем самостійно влаштувати.
Ми грішні, правди ніде діти,
Три гетьмани, де українців два.
Треба перестати булаву ділити,
З Москвою чи Брюсселем загравать.
Тож, будьмо всі ми патріотами,
Козацька кров вирує в жилах в нас,
Щоб незалежність не втрачати
Бережімо волю, щоб наш час не згас.
