Той, кому доводилося купувати продукти харчування закордоном, мабуть звернув увагу, що товар з позначкою «organik» або «bio» коштує дещо дорожче, ніж продукція вирощена чи воготовлена за «традиційною» технологією. Та незважаючи на це, звичайні помідори з чорними цяточками та невеликі м’язисті кури користуються значно більшим попитом, ніж їхні велетенські, гладкі, привабливі аналоги. Найбільш прогресивною в цьому напрямку є Франція, навіть у ресторанах цієї країни представлені для загального ознайомлення сертифікати на продукти, з яких приготовано страву. Під “органічним сільським господарством” у світі розуміють агровиробничу практику, яка: не передбачає використання хімікатів та генетично модифікованих організмів (ГМО).
Крім того, на споживчому пакуванні багатьох європейських товарів, як харчових, так і промислових, можна побачити різні екологічні знаки, які свідчать про те, що використання даної продукції завдає мінімальної шкоди довкіллю на усіх стадіях її життєвого циклу: починаючи від видобутку чи виробництва сировини і закінчуючи утилізацією залишків продукції. Такими знаками маркують сотні товарів – від продуктів, побутових приладів до туристичного знаряддя, і вони дуже популярні серед населення.
Ідея, надати споживачам право вибору, яку продукцію купувати: «традиційну» чи екологічно чисту, набуває дедалі більшої популярності і в Україні. І хоча «перші ластівки» вже з’явилися, і на полицях наших крамниць можна побачити окремі продукти харчування, на маркуванні яких красуються спеціальні позначки, які мають символізувати їх натуральність чи екологічно чисте виробництво (метелики, журавлики, написи «з натуральної сировини» тощо), постає природнє питання, чи завжди їм можна довіряти? Одна справа, якщо відповідальність за таке маркування несе уповноважений орган із сертифікації та оцінки відповідності, який має серйозну випробувальну базу й готовий документально підтвердити свої висновки й зовсім інша - коли мова йде про приватну фірму, яка не має ні відповідного рівня, ні кваліфікованих фахівців, ні акредитованої лабораторії. Наприклад, деякі молочні та м’ясні продукти, виготовлені із застосуванням пальмового та кокосового жирів, крохмалю, сої, клітковини, хоча й мають натуральне походження, але аж ніяк неможуть назватися натуральними.
ДП «Полтавастандартметрологія» єдине на теренах Полтавщини підприємство, яке має можливість надати компетентну оцінку всіх наявних доказів стосовно натуральності та екологічного походження продукції. На підприємстві працює 8 аудиторів з оцінки харчової продукції та діє потужний науково-дослідний Випробувальний центр, де можна на практиці підтвердити органічне походження та екологічну чистоту тих, чи інших продуктів харчування, сільськогосподарської сировини та кормів. Уся продукція, яка пройшла сертифікацію в ДП «Полтавастандартметрологія», має на маркуванні зображення трилисника з номером 035.
До речі, не завадить знати, що відповідно до вимог чинного законодавства, на органічну продукцію, як і на продукцію, яка має екологічне маркування0, обов’язково повинен бути відповідний сертифікат. Разом з тим, чинний Технічний регламент щодо екологічного маркування суворо забороняє виробникам та торгівельним закладам використовувати нічим непідтверджені написи на зразок "екологічно чистий", "екологічно безпечний", "екологічно спри0ятливий", "сприятливий до ґрунту", "не забруднюючий", "зелений", "сприятливий до природи", "сприятливий до озону" тощо. Напис "вільний від..." дозволяється використовувати тільки у разі, коли рівень вмісту зазначеної речовини не перевищує фоновий.
Необхідність поширення органічних та екологічно чистих продуктів та товарів та пропагування їх серед населення, постала в нашій державі особливо гостро, адже якщо покупці почнуть гривнею «голосувати» за тих, хто працює на совість, такі виробники не лише стануть лідерами на внутрішньому ринку, а й зможуть підкорити зовнішній торгівельний простір, а споживач, купуючи подібну продукцію, буде впевнений, що вона абсолютно безпечна для його здоров’я та виготовлена без шкоди для довкілля. В Україні вже зараз існує категорія людей, які мають мотивацію до споживання таких продуктів і готові платити за них вищу ціну.
