26-го березня у територіальному центрі відбувається свято для ветеранів, присвячене 90-річчю утворення Новосанжарського району. Ветерани співають, читають вірші та нарікають, що їх не пускають на велику сцену.
Перед початком заходу у невеличкому кабінеті, де зазвичай проводять заняття «Університету третього віку», збираються близько сорока відвідувачів. Тут усі одне одного знають. Тому багато жартують та посміхаються.
— Чужий баян кращий за чужу жінку! — сміється керівник хору «Багряне листя» Іван Делія, звертаючись до самодіяльного композитора Петра Скубія. Той віджартовується і продовжує прилаштовуватись до дійсно чужого баяна.
Та першим місце акомпаніатора займає не він, а той-таки Іван Делія. Він грає, а усі, не лише члени хору, співають спочатку «Санжари, мої ви Санжари», потім «Смуглянку».
Спів закінчується, ветерани аплодують. І ведучі розповідають їм історію утворення Нових Санжар та району — від татарської орди та козацьких часів до приходу радянської влади.
Потім слово надають голові ветеранського клубу «Суботні зустрічі» Валентині Бредун. Та дякує представникам територіального центру за можливість зібратися разом, поспівати та послухати інших. Така можливість, за словами Валентини Марківни, випадає не завжди.
— Ми, на жаль, не потрапили на загальнорайонне свято, — із жалем говорить голова клубу. — Ми прохали, щоб нам дозволили виступити хоч з одним номером! Ходила до представників влади. Але даремно…
— Із салом ходила?! — іронічно жартують ветерани.
— Я з того покоління, яке звикло ходити із добрим словом і гарними пропозиціями! — цілком серйозно відповідає Валентина Бредун.
Закінчуючи свій виступ, голова клубу вітає з днем народження художнього керівника «Багряного листя» Івана Делію.
— Раз в году! К сожаленью! — сміється Іван Андрійович, приймаючи вітання та квіти. І зізнається, що йому виповнюється 26 років. До вітань приєднуються усі присутні ветерани і директор територіального центру Петро Кирчатий, який також дарує імениннику букет.
У продовження заходу перед ветеранами виступає подружжя Петро та Ольга Скупії, які виконують пісні на вірші новосанжарських поетів — Ганни Демиденко, Михайла Манька, Василя Казмірука та Анатолія Пустового. Інше співоче подружжя — Микола та Лариса Призові — співає пісню на слова Любові Мішури.
— Треба у рік 90-річчя району випустити спільну збірку новосанжарських поетів та композиторів! — пропонує колегам Петро Скубій. — Інакше час мине, а нас ніхто не згадає.
Захід триває близько трьох годин. За цей час ветерани не лише співають і читають вірші, але й слухають розповідь бібліотекаря Новосанжарської ЦРБ Тамари Паттієвої про відомих українців, які бували у районі, — Тараса Шевченка та Володимира Вернадського. Розходяться ветерани дещо втомленими, але задоволеними. Адже у територіальному центрі вони отримують те, що їм найбільше потрібне, — можливість почути та бути почутими.
