У принципі, ліквідація будь-якого підприємства, будь-то товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство чи агрофірма є звичайним, навіть банальним явищем. Які і так зване поглинання або купівля одного підприємства іншим. Щодня у світі тисячі таких прецедентів. І нікого це не дивує і не обурює. Важко уявити, щоб, приміром, робітники чеського авто концерну вийшли на вулиці після того, як завод, на якому вони працювали, перекупив німецький автогігант. Прости людям то яка різниця? Аби гроші вчасно платили і побільше.
В Україні все інакше. І звичайна ліквідація підприємства, навіть не через банкрутство, може спричинити зовсім неочікувані процеси. От, скажімо, чи думали менеджери агрофірми «Добробут», купляючи права власності на СТОВ «Здобуток», що вже через рік у них розпочнуться проблеми із власниками земельних паїв? Певно, що ні. А проблеми з’явились. І досить серйозні. Селяни почали масово звертатись до суду із проханням визнати недійсними договори оренди. А юристи «Добробуту» чомусь дуже легковажно поставились до цього прецеденту. Судді ж, несподівано для представників потужної агрофірми, почали задовольняти вимоги селян. У результаті два десятки жителів села Бутенки Кобеляцького району вже отримали позитивні для себе рішення районного та Апеляційного судів. І в принципі – це лише початок. Безумовно, можна припускати, що діями власників паїв керують не найкращі людські почуття. Простіше кажучи, їх «давить жаба». Через те, що кілька їх земляків різко розбагатіли, продавши права «Здобутку» іншій агрофірмі. Але ж в юриспруденції такі терміни, як мораль, не діють. А договори оренди у «Добробуту», к і в більшості інших агрофірм, складені явно не світилами юридичної науки. До цього потрібно додати, що вже з десяток років заняття рослинництвом приносить в Україні непогані прибутки. Тому орендарям землі, надто латифундистам, восени потрібно готуватись до нової серії судових позовів.
