Рік тому давній і дуже хороший друг автора статті поділився своїми роздумами про власне ставлення до грошей. Він уже давно став доларовим мільйонером. І має всі можливості стати мультимільйонером. Та не хоче. Натомість вирішив «зав’язати» із великим бізнесом, збудувати собі «хатинку» на березі Чорного моря і ловити рибку-барабульку, спостерігаючи за тим, як інші будь-що прагнуть стати мільярдерами. Так ось він розповів: «Ось, скажімо, є в мене кавун. Великий і смачний. Я його з’їм, наїмся і отримаю задоволення. У принципі, зможу з’їсти і другий великий кавун. Та задоволення від цього не отримаю. Більше того, живіт заболить».
Коли спостерігаєш за тим, що нині відбувається в Україні, створюється враження, що люди один поперед одного намагаються з’їсти якнайбільше кавунів. Інший друг, далеко не мільйонер, поділився враженням від того, як днями влаштовував сина в гуртожиток одного з полтавських вузів. Із дитини, крім медичної довідки з кобеляцької лікарні, почали вимагати ще цілу купу інших «справок». Аж до довідки з газової служби про вміння користуватися газовою плитою. І за все це потрібно платити. Щоб приписатись в «общазі», паспортистці теж потрібно заплатити «тридцятку». При цьому ні чека, ні прибуткового ордера не дають. Вимагають грошей і все. Тому що дуже люблять кавуни.
І так — скрізь. Розповіді про якісь безкоштовні послуги, котрі надають державні установи, усе більше й більше нагадують казочку для малят. Та й малятка вже в неї не вірять. Адже бачать, як віддають гроші «на кавуни», починаючи вже з дитячого садочка.
Що ж, українцям є з кого брати приклад. Протягом усієї сучасної історії незалежної України ще не було високопоставлених чиновників, включаючи президентів, які б не любили кавуни. У одного — зник чорноморський флот, у другого — зять став мільярдером, у четвертого — син із друзями багатіють не по годинах, а по хвилинах. Хоча, ні, третій любив мед, а не кавуни. Ну, то — окрема історія. Чоловік сам не зрозумів, як у владу потрапив.
Я б ото спеціальний тест для всіх чиновників та депутатів запровадив — кавуновий. Як з’їсть чоловік скибочку-дві, то й годиться для служіння народу. А як захоче більше, то нехай іде баштанні культури вирощує.
Цікаво, а у Віктора Федоровича живіт не заболить?
