Якщо проаналізувати тенденцію в розвитку сфери торгівлі та надання послуг на прикладі Кобеляк за останнє десятиліття, то можна помітити цікаву тенденцію. Містечко, як і десять, і сто, і двісті років тому назад продовжує підтверджувати своє реноме торгівельного. Практично кожного року в Кобеляках відкриваються нові магазини. Їх кількість вже давно перевищує сотню. І, судячи з усього, бізнесмени не збираються зупинятися, вкладаючи свої кошти і зусилля у будівництво нових і нових закладів торгівлі.
А ось ринок , так званих, закладів громадського харчування навпаки вже понад десятиліття переживає своєрідне затишшя. Ніхто ні з місцевих, ні з заїжджих підприємців навіть не розглядають можливості відкрити кафе, бар, тим більше – ресторан. Була, щоправда, відзначена спроба відкрити щось на зразок дитячого кафе, без алкогольних напоїв. Один із заможних підприємців через http://torgoborud.com.ua/Ldogeneratory.html закупив необхідне обладнання, отримав дозволи і розпочав діяльність. Але заклад протримався лише кілька місяців. Кобелячани і гості містечка вперто не бажали проводити час за поїданням морозива і тістечок. До речі, подібний сумний досвід безуспішних спроб відкриття безалкогольних кафе є й в інших райцентрах області. А ось у Полтаві та Кременчуці такі заклади все ж існують і приносять прибуток своїм власникам.
Напевне, десятка закладів громхарчу для населених пунктів, подібних Кобелякам, Пирятину, Карлівці, Машівці все ж вистачає. Причому, у кожного з них – свої клієнти. Одні обслуговують заможних відвідувачів, котрі звикли до якісної ресторанної їжі, другі працюють для любителів фаст-фуду, на кшталт піци та бургерів, треті є класичними «наливайками». Є заклади, котрі, в основному, обслуговують заходи, пов’язані із похоронами та іншими супутніми обрядами. А от морозиво в провінції не їдять, соків не п’ють. Чогось для цього не вистачає. Чи то грошей, чи то культури?
