Уцілілі глави твору ввійшли до Повного зібрання творів і листів Миколи Гоголя в сімнадцяти томах (п'ятнадцяти книгах), яке видається вперше в історії за ініціативи і фінансування «Полтавського земляцтва» у Москві На Різдво в Україну привезли перші десять томів унікального видання. Зробив це один із трьох авторів ідеї видати Повне зібрання творів і листів Миколи Гоголя — директор «Полтавського земляцтва» в Москві Микола Біденко. Щоб подарувати другому авторові ідеї — народному артисту України Германові Юрченку (на фото з Миколою Біденком). А от побачить увесь російськомовний світ і вцілілі глави «Мертвих душ», і листи Гоголя, котрі ніколи не друкувалися, завдяки третьому авторові ідеї — полтавцеві за походженням, а нині московському бізнесмену і меценату «Полтавського земляцтва» в Москві Валерію Раздорожному.
Як говорить Герман Юрченко, «три роки тому в Москві зустрілися і потяглися одне до одного три серця, не байдужих до Полтави». Тоді туга за малою батьківщиною у Валерія Раздорожного та Миколи Біденка, котрі живуть у Москві, та мистецька активність Германа Юрченка — росіянина з Іркутська, який став полтавцем за духом, вилилися у створення «Полтавського земляцтва» в російській столиці.
— Ми загорілися бажанням зробити щось для полтавців, які живуть далеко від свого рідного міста, — розповідає Герман Юрченко. — І почалося об'єднання полтавців, перші зустрічі та концерти полтавських артистів, котрі вже стали традиційними в Українському домі.
Дійсно, уже три роки московські полтавці збагачуються духовно від своїх земляків, а віддячують конкретною матеріальною допомогою.
— На День міста в 2009 році «Полтавське земляцтво» у Москві вирішило подарувати Полтаві автомобіль «швидкої допомоги», — розповідає Микола Біденко. — Підтримуємо й місцеву ДЮСШ № 4 — подарували спортивний ринг та автобус «Мерседес», платимо стипендії у розмірі 500 доларів найбільш здібним вихованцям. Купили сім байдарок для ДЮСШ з веслування на байдарках і каное. Придбали комп'ютерний клас для дітей-інвалідів одного з інтернатів. Тобто ми надаємо перевагу допомозі конкретним людям. Дійсно, як сказав Герман Юрійович, «наші три серця працювали над втіленням багатьох проектів упродовж трьох років». І знаєте, це дало результати. Наприкінці 2009 року Посол України в Москві Костянтин Грищенко зібрав в Українському домі директорів усіх українських земляцтв і заявив: «Полтавське земляцтво» — наймолодше, але найкраще. Тому всім варто брати з нього приклад!»
Збирали кошти на дзвін, а вийшли на Гоголя
У вересні «Вечірка» вже розповідала про грандіозний проект — видання Повного зібрання творів і листів Миколи Гоголя — за втілення якого узялося «Полтавське земляцтво» з благословення Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила. Сьогодні ж попросили Миколу Біденка розповісти про те, як народилася ідея, детальніше.
— Ідея народилася у червні 2009 року, коли в Культурному центрі України в Москві, або Українському домі, полтавські артисти театру ім. Миколи Гоголя показували музично-театральне дійство «З любов'ю до Гоголя» за сценарієм Германа Юрченка і режисурою Влада Шевченка, — пригадує директор некомерційної організації «Полтавське земляцтво» у Москві Микола Біденко. — Це був подарунок наших земляків до 200-річчя від дня народження Миколи Гоголя. Ми в Москві тоді теж переймалися питанням: що можемо зробити до цієї видатної дати? Варто зазначити, що паралельно вже вели цікавий проект. Нам стало відомо, що в Москві є церква Полтавської битви. Її наказав побудувати Петро І після відомої перемоги і сам в ній неодноразово молився. Але нині ця церква перебуває в дуже занедбаному стані, у ній немає настоятеля і приходу. Тож ми звернулися до Московської єпархії з пропозицією відновити її. Отримали згоду — і Валерій Раздорожний почав фінансувати реставраційні роботи. А тим часом вирішили відлити дзвін для церкви від вдячних земляків. Кошти на нього збирали, встановивши спеціальну скриньку для пожертв в Українському домі під час показу програми «З любов'ю до Гоголя». На цьому дійстві був присутній ієромонах Сімеон (Томачинський) — дуже освічена людина. Вражений високодуховністю побаченого, він розповів, що знайомий з одним із головних гоголезнавців сучасності — професором, головою Гоголівської комісії наукової ради РАН Володимиром Воропаєвим. Повідомив, що гоголезнавці зібрали унікальний матеріал про Гоголя, його листи, відповіді на них, і все це ніколи раніше не друкувалося. От тоді ми й подумали: хто має явити світу усього Гоголя, як не його земляки?
— Знаючи ваш темперамент, передбачаю, що вже наступного дня ви зустрілися з Володимиром Воропаєвим. Так?
— Ні, коли ідею відразу ж емоційно підтримав Валерій Раздорожний і пообіцяв дати коштів стільки, скільки буде потрібно, я пішов до видавництва Московської патріархії з'ясовувати технічні питання. А після цього уже зустрівся з Володимиром Воропаєвим і його колегою Ігорем Виноградовим.
— У них був готовий уже весь матеріал для видання?
— Не вистачало певних моментів. Наприклад, мені розповіли, що другий том «Мертвих душ» не спалений автором, як ми всі знали. Насправді Гоголь спалив лише дві глави. Воропаєв і Виноградов знали, де їх шукати, але не могли дістатися до тих архівів. Також вони хотіли потрапити в Пітерський архів, але не мали туди доступу. І це питання ми допомогли вирішити.
— Тобто, зараз готові до друку вже всі 17 томів?
— Раніше я розповідав, що видамо Повне зібрання творів і листів Миколи Гоголя в 17-ти томах (15-ти книгах) до кінця 2009 року. Але упорядники вирішили дещо переписати 8-й том, тож ми його перевидавали. А зараз працюють над 15, 16, 17 томами, до яких увійдуть абсолютно невідомі читачам матеріали. Ми не підганяємо авторів, тому продовжили термін друку книг до 10 травня. Зараз видано 10 томів, а коли повернуся до Москви, то зберу у видавництві перевиданий 8-й та новий 11-й.
— Від народження ідеї про видання Повного зібрання до випуску вже 11-ти томів минуло усього півроку. Важко навіть уявити, щоб за такий короткий термін можна було зробити стільки роботи… Але я дійсно тримаю в руках просто розкішне видання. Схоже, ви фокусник не лише за професією, але й по життю… Чи просто не знали, у що вв'язалися?
— Мабуть, останнє… Коли я розповідав людям про ідею видати Повне зібрання творів і листів Миколи Гоголя уже до кінця року, то багато хто ледь не пальцем біля скроні крутили. Не вірили, говорили, що на це підуть роки. Але якщо я за щось беруся, то зупинити мене важко. Були періоди, коли дружина мене ревнувала до видавництва, говорила: «Ти живеш вдома чи в Патріархії?» Дійсно, з сьомої ранку і до пізньої ночі я пропадав у видавництві, під час роботи ми переписали сім договорів, але таки зробили справу. Після останнього Синоду їхній прес-секретар сказав мені: «У нас ще такого не було, щоб хтось переміг Патріархію». Ми вклалися в дуже короткі строки. Але, як бачите самі, якість від того не постраждала.
— Справді, якість книг чудова. На звороті кожного тому золотими літерами написано «Дар «Полтавского землячества». Відомо, що на цей проект Валерій Раздорожний витратив 5 мільйонів рублів. А якою була його реакція, коли він побачив перший виданий том?
— Варто зазначити, що він повірив у цей проект з самого початку. А коли я приніс йому перший том, то він хвилин десять ходив по кабінету, гортав його і був дуже задоволений тим, що ми зробили, за великим рахунком, історичний крок. Адже настільки повного видання творів і листування Гоголя ще не було.
— Знаю, що перший том ви вже вручили й Патріархові Кирилові, який благословив це видання…
— Так, це було восени у Манежі, коли туди з Києва привозили ікону Казанської Божої Матері. На той час був готовий лише перший том Повного зібрання. Тоді разом із завідувачем видавництва ієромонахом Володимиром Савельєвим ми презентували перший том Патріарху Кирилу та дружині президента Росії Світлані Медведєвій. Треба було бачити, з якою цікавістю Світлана Володимирівна гортала книгу і повторювала: «Цього не може бути!..» Річ у тім, що ми не афішували цей проект у Москві, тож в Росії про нього ще майже ніхто не знає.
— Ви розповідали, що Повне зібрання творів і листів Миколи Гоголя — це спільний російсько-український проект, до якого в Україні ви залучили благодійний фонд «Богуслав». Таким чином, по тисячі екземплярів буде видано у Москві і Києві. Як здійснюється українська частина проекту?
— Чудово. Такі ж самі книги видаються і в Києві, щоправда, з невеликою затримкою. Хочу наголосити, що це видання не є комерційним, і всі дві тисячі екземплярів будуть подаровані видатним людям, бібліотекам, школам тощо в Росії та Україні.
— Чи є у цьому списку полтавські бібліотеки?
— Обов'язково. А презентація Повного зібрання творів і листів Миколи Гоголя відбудеться в Москві, Києві та Полтаві.
80-пудовий дзвін уже чекає на храм
Якби наші політики вміли вирішувати питання настільки швидко і якісно, як це роблять у «Полтавському земляцтві» в Москві і, зокрема, Валерій Раздорожний і Микола Біденко, ми б давно здійснили головну радянську мрію — «наздогнати і перегнати Америку». Тільки в червні 2009 року говорили про дзвін, який сучасні полтавці в Москві хочуть відлити в пам'ять про всіх загиблих у Полтавській битві, а вже на початку січня 2010 року Микола Біденко привозить його фотографію. 80-пудовий красень-дзвін відлитий у Тулі і чекає на свою церкву.
— Ми відлили дзвін із таким написом: «Колокол сей отлит во славу Святыя, Единосущныя и нераздельныя Троицы Отца и Сына и Святаго Духа в храм Покрова Пресвятой Богородицы в Ясеневе в лето от Рождества Христова 2009 при Святейшем Патриархе Московском и всея Руси Кирилле и настоятельстве игумена Мелхиседска (Артюхина) попечением «Полтавского землячества» в честь 300-летия Полтавской битвы», — розповідає Микола Біденко. — Тепер він чекає, доки зможе зайняти достойне місце у відреставрованій церкві.
— А коли це може статися?
— Думаю, до 301-ї річниці Полтавської битви завершимо реставрацію. Хоча роботи надзвичайно багато — церкву доводиться відроджувати ледь не з попелу.
— Що собою являє ця церква і де знаходиться?
— Це невелика церква в Ясеновому, яка довго стояла закритою і нікому не потрібною. Після відкриття вона називатиметься храмом Покрови Пресвятої Богородиці. Нині ж отець Сімеон, про якого я вже згадував, займається питанням підбору кандидатури настоятеля для нього.
— Поспілкувавшись з вами, розумію Посла України в Москві, котрий радив усім земляцтвам брати приклад з «Полтавського земляцтва»…
— Просто ми дуже любимо Полтаву!..
Слово від упорядників видання
«Настоящее Полное собрание сочинений и писем Н.В. Гоголя в семнадцати томах (пятнадцати книгах) включает в себя все художественные, литературно-критические, публицистические и духовно-нравственные произведения писателя (в том числе и незавершенные), записные книжки, подготовительные мате-риалы по истории, фольклору и этнографии, выписки из творений Святых Отцов, служебных Миней и проч. В собрание включены не только письма Гоголя, но и ответы его адресатов (такое издание предпринимается впервые).
Издание открывают сочинения, которые Гоголь, пересмотрев все им прежде написанное и сопроводив предисловием, выпустил в 1842 году в четырех томах (и намеревался, как уже отмечалось, переиздать в конце жизни в том же составе). Затем следует том напечатанной в 1842 году отдельно первой части «Мертвых душ» и уцелевших глав второй части.
Шестой том объединяет духовную прозу, литературно-критические и публицистические статьи, написанные Гоголем в последующие годы, а также несколько ранних статей из «Арабесок», предполагавшихся автором к переизданию. В седьмой том вошли «Юношеские опыты», первоначальные редакции, черновые наброски, журнальные рецензии. Восьмой том составили гимназические сочинения Гоголя, лекции и материалы по истории и географии, заметки о русском быте. Девятый том включает выписки из творений Святых Отцов, служебных Миней, записные книжки, материалы к словарю русского языка. Тома с десятого по пятнадцатый содержат переписку писателя.
Завершает собрание шест-надцатый том, где помещена Летопись жизни и творчества Гоголя. В дополнительный, семнадцатый, том войдут народные песни (русские и малоросские), собранные Гоголем, стихотворения разных авторов, переписанные им в разное время, выписки из журнальных статей, справочные указатели».
