Ця історія почалася 27 січня 2012 року, коли на посаду головного бухгалтера Полтавського обласного центру профілактики ВІЛ-інфекції та боротьби з СНІДом (далі в тексті просто Центр СНІДу) приймають Мілько І.В. Через 2 місяці (22 березня 2012 року) Володимир Коршенко, на той момент головний лікар цього закладу, видав наказ провести перевірку використання та документального руху медикаментів.
Уже на наступний день у ініціатора лежала довідка про перевірку. У ній було знайдено купу порушень. А до старшої медсестри стаціонарного інфекційного відділення Алли Вікторівни Теличко надійшла вимога надати пояснення. Саме вона, згідно довідки, була визнана винною.
А вже 2-ого квітня головний бухгалтер Мілько І.В., розуміє, що відносно ліків у лікарні відбуваються махінації, пише доповідну записку про порушення в обліку медикаментів та про необхідність звернутися до Державної фінансової інспекції. Коршенко не зволікає й через тиждень просить призначити комісію Головного управління здоров’я для перевірки.
Цікаво, що наступного дня (10 квітня 2012 р) опісля прохання Коршенка завгосп Півень О.І., оглядаючи територію закладу під час прибирання, побачив наслідки спалених медичних препаратів: ампули, флакони. Аж надто незвичне це співпадіння.
20-ого квітня 2012 р. внаслідок перевірки фіксується багато порушень, зокрема невідповідність між кількістю медичних препаратів, списаних згідно звіту старшої медсестри Теличко, і фактично використаними для лікування хворих, згідно листків лікарських призначень. Ця розбіжність становила суму у 7990,18 грн.
Через тиждень проводиться додаткова перевірка й ця невідповідність становить уже суму у 108 308,85 грн. Всі обвинувачення стосувалися виключно старшої медсестри: давала команди сторожу викидати на смітник або ж спалювати ящики з невідомим вмістом, просила медсестер заводити журнали обліку медикаментів заднім числом. Це теж видається доволі дивним, оскільки протягом 2010-2011 років у Центрі СНІДу проводилися дві перевірки, під час яких не було виявлено жодних порушень. Проте ця перевірка (котра якраз і стосувалася саме 2011 року) знайшла таку величезну невідповідність.
Проте позов від Центру СНІДу про відшкодування збитків, котру заподіяла медсестра Теличко, не був задоволений. Рішення від 20 грудня 2012 року пояснювалося тим, що відсутні об’єктивні та достовірні дані про розмір заподіяної шкоди, причетність саме Алли Теличко. Адже доступ до медикаментів мали й інші особи. У довідках про перевірку були відсутні відомості щодо обсягу перевірок листків працездатності, їх період, імена пацієнтів, назви медикаментів і в якій кількості виявлено невідповідність.
І тут виникає логічне запитання: чи може функціонувати схема списування ліків без відома головного лікаря. Звісно, Володимир Коршенко мав бути у цій схемі. Тому коли він почав робити перевірки проти медсестри Теличко, то автоматично він сам себе поставив під удар.
На жаль, ми не змогли зв’язатися із старшою медсестрою, котра б, безперечно, могла пролити більше світла на все це.
Юрій Романов, приватний юрист, розглянувши цю справу, висловив свою думку:
– Відповідно до законодавства, зокрема «Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ», а також чинної в окреслений період «Інструкції з обліку запасів бюджетних установ» матеріальні активи, до яких відносяться медикамент, підлягають обов’язковій інвентаризації у встановлені строки, не менше разу на рік, для чого наказом керівника установи створюється спеціальна комісія, яку очолює керівник установи. І списання матеріальних активів здійснюється за Актом списання, який затверджується керівником установи. Тому ніяк не міг головний лікар не знати або про факти не облікованих недостач або про факти списання ліків, – відповів юрист.
«На злодію і шапка горить!» – говорить народна мудрість.
У травні наступного року умовний термін Коршенко закінчиться. Через два роки він зможе займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. І від нас усі залежить чи будуть і надалі в нас такі лікарі!
