Якщо у вас запитають, із чим у вас асоціюється дитинство, то, напевно, ви обов'язково назвете: Новий рік, дитячий табір, поїздки до бабусі і мультфільми. Так, саме мультиплікаційні фільми. Бо, якщо добре пригадати, то всі ми, будучи дітьми, годинами могли сидіти біля телевізора і дивитись як Вовк намагається впіймати Зайця, як кіт Матроскін і собака Шарик влаштовують свій побут у Простоквашино або як папуга Кєша розповідає про свою подорож на Таїті. І навіть якщо ми їх уже неодноразово переглядали, то все одно робили вигляд ніби побачили вперше. Тому що ж це — мультфільми. До речі, хоча в дитинстві майже всі мультики, які нам показували на голубих екранах, були виробництва студії "Мосфільм", та все ж кожна республіка випускала обов'язково свої хіти. Наприклад, українці — "Жив-був пес", "Як козаки...", "Як Петрик П'яточкін слоників рахував" і т. д. Вони навчали дітей правилам поведінки, допомагали розрізняти добро і зло, правду і кривду, виховували патріотизм.
Та на зміну звичним нам мультикам прийшли японські "Трансформери", американські "Том і Джеррі" та англійський "Король Лев". І все перевернулось з ніг на голову: дівчатка мріяли про іграшку "Барбі", хлопці шаленіли від інопланетних машин Автоботів та Десептиконів, а батьки безперервно повторювали, що такі мультфільми погано впливають на їх дітей. Та далі мультиплікація почала розвиватися просто "семимильними кроками" і на екран вийшли комп'ютерні мульти, які дивували своєю графікою як маленьких, так і дорослих глядачів. Для того, щоб краще познайомитися з усіма цими і не тільки роботами мультиплікаторів достатньо відвідати сайт http://allmults.org/. Найвеселіше в усьому цьому те, що в ХХІ столітті на появу нового повнометражного мультфільму з нетерпінням однаково чекають як діти, так і їх батьки. А на запитання малечі, чи поведуть їх на прем'єру мультику, у відповідь чують, що неодмінно. І в черзі до кінотеатру можна нарахувати майже однакову кількість глядачів молодшого та старшого покоління. Бо в душі кожного дорослого живе дитина.
