Проблема працевлаштування є дуже актуальною в наш час. Якщо в радянські часи на підприємствах не вистачало робітників, то зараз ситуація змінилася з точністю навпаки. Це, коли ви проживаєте у великому місті, то ще можете обирати достойне місце роботи, а мешканцям районних центрів таке задоволення не випадає. Тому й доводиться влаштовуватися туди, де платять хоч якісь кошти. Але не подумайте, що містечко "забите". Ні, за неофіційними даними, воно посідає друге місце за приватними підприємцями на кількість населення. Тут кожен щось продає. Але виходити із тіньового бізнесу фактично ніхто з них не збирається. Поясню ситуацію на простому прикладі.
Дуже популярною роботою для чоловіків у нашому містечку є водій таксі. Тобто, протяжність райцентру доволі значна, але в ньому повністю відсутній міський транспорт. Тож, зваживши всі за і проти, декілька його мешканців почали надавати послугу автоперевезення. Ні, це не означає, що до цього ніхто не таксував. Просто колишні перевізники так зажерлися, що вартість їх послуг перевищувала можливості містян. Наприклад, при ціні однієї літри бензину А-95 у п'ять гривень, проїзд містом близько трьох кілометрів коштував десь п'ятнадцять гривень. І ніхто з них не скидав навіть копійки. Та ще й потрібно самому до них підходити: жодного диспетчера в них не було. Це при тому, що середня заробітна плата мешканця райцентру налічувала вісімсот гривень. Отож, клієнтів і попиту на свої послуги вони майже не мали. Я то й не дуже розумів таку вигоду, але ці таксисти роками чекали клієнтів на центральній площі міста. Виживали вони за рахунок приїжджих гостей. До речі, це у столиці можна зайти на спеціальні сайти послуг таксі і скористатись на вибір послугами служби, яка вам сподобалася, а тут — ні в Інтернеті, ні в газеті не було номерів перевізників. Мовляв, дорого, ну не хочеш — не їдь.
Та повернемось до нововведень. Підприємливі люди придбали два новеньких ВАЗи, поставили на них газові установки і почали брати за свої послуги десять гривень. Це при тому, що й заробітна платня містян зросла відсотків на п'ятдесят. А ще в цей час фактично повністю зникли районні автобусні рейси. І селянам, щоб не надіятись на автобус, легше було у чотирьох замовити таксі і без проблем з'їздити в райцентр і повернутися назад. Уявіть собі, власники цих автомобілів за лічені місяці змогли повернути свої затрати. Та я нагадую, що в місті фактично немає роботи і, побачивши цю ситуацію, таксувати почав кожен другий містян. Крім цього, ситуація набрала таких обертів, що перевізники навіть різали колеса один одному за заниження цін на свої послуги. Також 90% цих підприємців навіть не оформлені, тобто, зовсім не сплачують у місцевий бюджет жодної копійки. А для того, щоб провести рейд райвідділ разом із податковою та міською владою не можуть піднятися на цю ж центральну площу, яка розміщується від їхніх установ максимум на 300 метрів.
Тож і виходить, що в місті неможливо знайти роботу, бо в більшості підприємців, згідно їх документів, немає ні касових апаратів, ні робітників. А якщо якась перевірка і нагряне, то їй легше раз на рік вручити конверт із грошима.
До чого я веду. Доки в країні не буде повністю викритий тіньовий бізнес, доти українці й будуть у величезних чергах чекати для себе робочого місця.
