Нині в Україні у фаворі — патріотизм і патріоти. Українці масово одягають вишиванки, співають Гімн, збирають кошти, продукти, одяг для солдатів своєї армії. А ще беруть у руки пензлі, щітки і фарбують мости, стенди, стели, стіни, дахи у жовто-блакитний колір.
Усе це дуже добре. Усе це люди роблять із найкращими, найблагороднішими помислами. Але ж… Поряд із тим, як робити, потрібно й думати. І пам’ятати, що нова фарба, якого б кольору вона не була, навіть найпатріотичнішого, нанесена на стару іржу, довго не протримається. Бо перед фарбуванням ту поверхню потрібно гарно вичистити. Але це — довго, тяжко й нудно, аніж займатися малярством. А деякі речі взагалі краще не фарбувати, а викинути. А пофарбувавши раз, потрібно бути готовим зробити це і через рік, і через два, і через три.
Схоже патріотичне фарбування нині відбувається і в українській політиці. І також на виборах, як у її невід’ємній частині. Напевно, важко зараз знайти кандидата, який не є патріотом, який не знає слів Державного Гімну, який не став жовто-блакитним. Але якщо придивитись…
Якщо абстрагуватись від патріотичної ейфорії і пильніше придивитись та ще й подумати при цьому, то створюється враження, що новою фарбою намагаються замаскувати старезну, заіржавілу корупційну систему. І ті, хто нині при владі і ледве не ногою б’ють себе в груди, горлаючи про патріотизм, є такими ж безсовісними бізнесменами від політики, як і їх «піпєрєднікі».
І ось ми вже бачимо в партії імені Петра Олексійовича його сина, куму, інших близьких сім’ї людей. Нічого не нагадує? І ось ми вже кілька місяців чуємо одні красиві слова про реформи. І ось вже армією керує людина, яка, судячи з її зовнішності, турбується собою більше, аніж напівроздягненими солдатами.
І ось уже маємо Арсенія Петровича, який і «куля в лоб», і камікадзе, і кілька мов знає. Ось тільки гривня під час його «блискучого» керівництва стала вдвічі дешевою, аніж за часів «піпєрєдніка» Ніколи Яновича.
І ось уже син Генерального прокурора робить блискавичну кар’єру, а зама журналісти обвинувачують у корупції. А міністр внутрішніх справ днями «фейсбучиться», замість того, щоб одним наказом ліквідувати «присоски» типу «Документа».
І ось уже активісти громадської організації «Чесно» заявляють про наявність корупціонерів і любителів «дерибанити» бюджет у всіх провідних партіях, окрім хіба що «Самопомочі».
І все це під тоненьким шаром нашвидкуруч наляпаної жовтої і блакитної фарби. А ще рік тому теж саме відбувалось під біло-блакитними кольорами.
Ось це уже досить сумно. Але не потрібно впадати у відчай. Потрібно набратися терпіння та чистити й фарбувати. Із року в рік.
