Суспільство їх не помічає, людям немає жодної справи до найнижчої соціальної категорії — бомжів або людей без постійного місця проживання. Наскільки гостра ця проблема для Полтавщини, розповів начальник ЦГЗ УМВС в Полтавській області Юрій Сулаєв.
— Юрію Васильовичу, чи ведеться облік осіб без певного місця проживання на Полтавщині?
— Ця категорія осіб не є такими, по яких здійснюється статистичний облік у правоохоронних органах. Головна проблема — це те, що людям, які не мають постійного місця проживання, фактично віддали вулиці. Зараз, коли дуже холодно, головна проблема їхнього виживання — неможливість зігрітися. На превеликий жаль, сьогодні на законодавчому рівні в нас не визначені місця, де б такі люди мали змогу переночувати або просто погрітися. Звісно, така категорія людей обділена, але вона не є кримінальною. У разі скоєння ними правопорушень або злочину міліція вживає таких самих заходів, як і до всіх інших правопорушників чи злочинців.
Необхідно на рівні законодавчого процесу та місцевого самоврядування продумати механізм створення притулків, де б такі люди мали змогу зупинитися. Це дасть змогу цим людям не вмерти від холоду. На жаль, ми зараз маємо багато фактів, коли бомжі замерзають до смерті. Коли в них будуть елементарні умови для харчування і проживання, ці особи вже не будуть схильні до скоєння крадіжок. А зараз вони змушені жебракувати, виживають біля сміттєвих баків. Серед них там є певна конкуренція. Особливо біля контейнерів для сміття, які розташовані поруч з продуктовими магазинами. Бо туди іноді викидають продукти, у яких минув термін реалізації. У бездомних своє непросте життя.
— Чи скоювали бездомні громадяни злочини в минулому році або на початку цього?
— На превеликий жаль, ця категорія людей схильна до скоєння злочинів. Як правило, лави бездомних поповнюють люди, які через зловживання спиртними напоями, дії шахраїв позбуваються своїх прав на домоволодіння. Також серед них є звільнені з місць позбавлення волі, котрі після повернення не мають можливості працевлаштуватися. Як правило, вони не мають своїх будинків або іншого притулку. Тому обирають такий спосіб життя. Іноді серед жебраків зустрічаються особи доволі такі ерудовані, освічені, які також, за іронією долі, опинилися за межами своєї власності. Іноді люди опиняються на вулиці після розлучення родин і відсудження колишньою «половинкою» прав власності на помешкання. У кожної такої людини своя особлива історія. Ми керуємося принципами гуманності. Якщо громадянин злочину не скоїв, то до нього, звісно, міліція претензій пред’являти не буде.
Утім, минулого року ряд злочинів скоїли саме бездомні. Вони начебто допомагали в громадянам, а потім грабували їх. Тобто люди без постійного місця проживання наймалися на роботу, виконували певний обсяг робіт. Дізнавалися, де в замовника лежать кошти, а потім поверталися до нього й грабували. Були випадки, коли бомжі під час спільного вживання спиртних напоїв вбивали господаря, на якого працювали. Також під час розпивання оковитої у них виникали сварки між собою і вони вбивали один одного. Однак не можна казати, що тяжкі злочини скоюють переважно громадяни цієї категорії. Таких злочинів відсоток не великий. Переважно, згідно зі статистичними даними, схильні до скоєння злочину ті люди, які вже побували у місцях позбавлення волі. Більше ніж 80% злочинів скоюють особи у стані алкогольного сп’яніння.
Бродяжництво є загальнодержавною проблемою. Можна її вирішити тільки у комплексі. Не слід усіх бездомних розглядати лише, як злочинців. Але в тих умовах, в яких вони опинилися, бомжі схильні до дрібних злочинів, таких, як крадіжка.
— Кілька років тому можна було побачити, як люди жебракували у тролейбусах. Чи мають вони право робити це в громадському транспорті?
— За жебракування існує відповідальність. Кримінальну відповідальність несуть ті люди, які використовують у жебракуванні дітей. На щастя, Полтавщина благополучна щодо цього в порівнянні з іншими областями України. У 2009 році порушена лише одна кримінальна справа за використання дитини у жебракуванні у місті Кременчуці. У цьому році подібних фактів не зафіксовано. Коли люди жебракують, міліція відповідно реагує, вживає профілактичних заходів. Але ці люди вільні, не заарештовані, тому вони з одного кінця міста йдуть у інший, де продовжують жебракувати.
— З точки зору закону є різниця, де жебракувати — у підземному переході чи у громадському транспорті?
— В принципі, різниці немає — це все громадські місця. Кримінальної відповідальності для тих, хто жебракує чи самостійно просить допомогу, немає. А от коли для жебракування використовується дитина, щоб отримати матеріальний прибуток, це вже стаття 150 Кримінального Кодексу України.
