Полтавець Микола Власенко потрапив добровольцем на передову, у зону проведення антитерористичної операції, у липні минулого року.
В інтерв’ю Новинам Полтавщини, зокрема, він підкреслив, що українські бійці на фронті готові жертвувати усім, вони віддають найдорожче, що у них є: своє здоров’я і життя…
“Ми прийшли на передову не гроші заробляти, 100 доларів на місяць – це не гроші. На передовій бійці віддаються максимально, готові пожертвувати собою та найдорожчим, що у них є – життям”, – відзначив Власенко.
Микола Власенко розповів, що не чекав, доки його викличуть до військкомату з резерву, а самостійно викликався воювати. “У мене є троє дівчат-доньок. Проте, мене це не зупинило, і я не казав, що в мене діти, а просто пішов захищати свою країну і свій народ!”
За його словами, “останньою краплею”, яка спонукала його не сидіти вдома, стало те, як у Зеленопіллі, на Луганщині, розстріляли його бійців-побратимів.
“Там розбомбили цілий батальйон, хлопців просто як у тирі постріляли. Я раніше, у 2005-му, саме строкову службу розвідником 79-ї аеромобільної бригади”, – розповів Микола.
У середині лютого під Миколаєвкою на Донбасі Власенко отримав поранення у ногу, коли на завданні його з товаришем помітили вороги та стріляли з міномету. “Коли нас почали закидати з міномету, і звук не засвистів, а зашарудів, тоді я зрозумів, що снаряд значить летить у мене”, – відзначив Микола.
Спочатку він терпів і не скаржився на біль, але коли суглоб перестав згинатися, довелося провести лікування в одеському шпиталі.
Неприємно вразила на фронті нашого земляка непрофесійність армійського керівництва та несправедлива система розподілення нагород. Щоправда і рядові, які приходили на службу, теж не мали відповідної підготовки, і все спочатку трималося на ентузіазмі. “Наші хлопці – дуже сильні духом, але є велика різниця – мати ідею та не мати елементарних навичок ведення бою”, – відзначив він.
Керівники у штабі забирають собі чужі нагороди
Трьох товаришів Миколи Власенка представили до державних нагород, але отримав орден за бій під Широкіно на Донеччині, представник штабу (позивний “болгарін”), якого там і близько не було, – розповів Микола. “З нашого підрозділу було подано три заявки на отримання нагород за бій під Широкіно, а отримав орден “Богдана Хмельницького” представник штабу, якого там і не було, де справедливість? За що йому дали нагороду?”, – дивується полтавець.
“В реальності чомусь усі хочуть хапати зірки з небес, які вони не заслужили. Деякі добровольчі батальйони дуже голосно про себе заявляють, а у підсумку – атакують пусті насадження”, – зазначив Власенко.
Він навів приклад, як під Широкіно їхня бригада визволяла хлопців та екіпаж БМП-2(“беха”), який 6 годин на відстані 70 метрів від сепаратистів тримав оборону, їх дивом не розстріляли вороги, а бійці добровольчого батальйону, який покликав хлопців та “беху” на допомогу, просто втекли.
Тоді “морпехи” (1-й батальйон морської піхоти) зайняли кругову оборону і тримали позиції, охороняли “беху”. Коли ж боягузи прибігли до штабу, то “морпехи” позбігалися і запитують їх: “А де ж “беха”? І чують у відповідь: “Та немає, згоріла!”, – згадує Власенко свої армейські будні.
Він також відзначив, що замполітам треба не шашлики жарити офіцерам, а більше працювати з рядовими людьми, не критичні листи додому родичам писати, а самим боротися з нервовими зривами та пияцтвом серед хлопців, яке іноді трапляється на фронті.
Найбільша підтримка армії йде від волонтерів
Волонтери нас лілеють, опікують і всіляко підтримують, – відзначив Власенко. За його словами, Наталя Гранчак у Фейсбуці сама пропонує допомогу бійцям. Дуже став у нагоді бінокль та прибори нічого бачення, надіслані полтавськими волонтерами бійцям на передову.
“А яка це краса – сушені борщі!”, – каже Микола. Після порівняння з сухпайком, скуштувати на фронті домашнього українського борщу… бійці просто у захваті!”.
Місцеве населення дуже “різношерстне”
Пригадую випадок, як ми їхали на “БТР” і якийсь дідок на коліна перед нами від вдячності падав, поклони нам відбивав і казав: “Дякую вам, захисники наші, дякую!”. А тим часом бабці на лавочках у бік українських бійців дулі тикали…
