Одного разу проглядаючи в інтернеті фото нашого міста, любуючись краєвидами, видатними людьми та визначними пам'ятками Кобеляк, мені цілком випадково зустрілася зсилка-прохання одного з гостей сайту.
Суть прохання зводилася до того, що онук повідомляв: в Кобеляках захоронений його дід - майор Міньков, а він через відомі події не може приїхати з РФ до могили. І прохав дізнатися, де знаходиться могила та по можливості доглянути за нею.
Перша думка була така, що майор Міньков - це колишній житель Кобеляк, тому до Росії від мене полетів запит про місце поховання на нашому кладовищі і чи не залишилося у нас ще когось з живих родичів. Але буквально наступного дня мозок осінила інша думка: а може це хтось із захисників чи визволителів Кобеляк ще з часів Другої світової війни?
І дійсно, на Алеї Слави міста Кобеляки, поруч з Пам'ятником Скорботній Матері та Вічним Вогнем, в ряду могил воїнів-визволителів спочиває у вічному спокої двічі орденоносець, командир гвардійського стрілецького полку майор Міньков Сергій Якович, який саме у День визволення Кобеляк від німецьких окупантів загинув у вересні далекого 1943 року від вибуху міни при виконанні бойового завдання.
Сім'я майора Мінькова остаточно дізналася про його точне місце захоронення лише кілька років тому. На жаль, обидва сини та дружина загиблого не дожили до сьогодення. Та нині живі донька Олександра, онук Володимир та правнук Олександр відтепер точно знають, що дуже близький і рідний для них чоловік гідно похований в українському місті Кобеляки, за яке він проливав свою останню кров, а врешті віддав і життя.
У Кобеляках цінують і шанують ветеранів війни. У нас немає ненависті до Росії та росіян, у нас немає бандерівців та Правого Сектору, якими так бездарно й безглуздо лякають ЗМІ нашого такого тепер недружнього північного сусіда. Ми не хочемо війни, а ще не хочемо, щоб нашу землю топтали окупанти, як "чужі", так і "свої".
У часи війни майор Міньков разом з українцями бився з ненависним ворогом, визволяючи нашу землю від німецьких окупантів. Тому дуже хочеться вірити, що маленький укрїнець-правнук фронтовика Арсен, який сьогодні також покладав квіти на могилу визволителя Мінькова, ніколи не зійдеться в бою проти Олександра – росіянина-правнука фронтовика Мінькова, який вже сьогодні отримає це фото.
А нашим правителям, як в Україні, так і особливо в Росії, слід добряче заглянути "під хвіст" і примусити їх до миру між нашими народами. Це наш громадянський і людський обов’язок!
